23.06.2014

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Беда Грифітс OSB Cam  | 1 Кор 10:16-17 | Євангеліє від Івана)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

 

groups_readings_22062014b

 

о.Лоренс Фрімен OSB «Євхаристія та споглядання»

(Лекція, що була прочитана протягом ретріту «Школа молитви», єпархія Мельбурну, 20 квітня 2005г.)

Безмовність — це дія, робота уваги, сповненої любові. Плодом цієї праці є серце, сповнене подяки. Цей погляд об’єднує ідею Майстра Екхарта про те, що «Бог подібний до безмовності» з баченням Матері Терези, згідно з яким «тиша — це Бог, який звертається до нас». Безмовність подібна до Бога як ніщо інше. Тиша — це Бог, що звертається до нас.

Приділяючи увагу Богу, ми незабаром усвідомлюємо, що Бог вже приділяє увагу нам. Адже саме Божа увага, звернена до нас, дозволяє, у свою чергу нам приділяти увагу Йому. Це саме Бог запалює першу іскру доброї волі в нас, каже св. Іоанн Касіян, дискутуючи зі св. Августином про вільну волю. Але потім ми повинні зіграти нашу власну роль. Як сказав апостол Йоан, — «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас» (1 Ів 4:10) Ми любимо саме тому, що Він полюбив нас першим. Беручи участь в Євхаристії, ми робимо перший крок на шляху до божественого життя. Як у ситуації з блудним сином, де тільки Бог бачить, що ми повертаємося додому, задовго до того, як ми дійсно доберемося до будинку — Бог вибігає нам назустріч, щоб обійняти нас. Цю безмірну, ризикуючу собою любов, яка струмує з небес, ми відчуваємо у своєму серці. Це має відображуватися в церковній гостинності вівтаря. У тиші Євхаристії ми споживаємо безмовність Отця, від якого вічно народжується Слово. Саме це ми бачимо в іконі Трійці Рубльова, де Троє зібрані навколо Євхаристії. 

 

о. Беда Гриффітс OSB Cam «Одкровення Таємниці»

Людство як єдине ціле в ході своєї історії — це тіло єдиного Духа. Як казав св. Фома Аквінський, всі люди — одна Людина. Саме ця Людина впала в Адамі і була відкуплена у Христі. Христос є справжнє «Я» відкупленого людства. Кожна людина, народжуючись у світі, успадковує гріх однієї Людини, і володіє розділеним, двоїстим, занепалим «я». Але Христос відкупив на Хресті цю Людину; Він взяв на Себе гріх занепалого людства і звільнив його. Він прийняв тіло занепалого людства і перетворив його на тіло Бога. Тепер Христос — справжнє «Я» відкупленого людства, що повертається до буття у Слові. Христос, таким чином, втілений в кожній людині, або, скоріше, Він втілений у всьому Всесвіті. Бо, якщо всі люди суть одна Людина, і складають тіло Христа, то й весь Всесвіт — це єдиний організм, органічне тіло, що увінчується людиною. Еволюція матерії з самого початку вела до еволюції свідомості в людині, сам Всесвіт набуває свідомості в людині. Христос прийняв весь цей органічний процес еволюції від матерії до життя, а потім до свідомості в людині — Бог «за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі.» (Еф 1:9-10)

У момент Воскресіння божественне життя проявилося, Дух заволодів людським тілом, і Всесвіт через людське тіло занурився у Божу свідомість. «Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.» (1 Кор 15:45) […] У Воскресінні Христа, в Його тілі матерія змінилася, стала духовним тілом, провідником божественого життя. Зустрічаючися з тілом Христа, не обмеженого більш простором і часом, людина отримує зерно божественого життя. Як каже св. Павло, «ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.» (Рим 8:23). І цей «стогін» — частина діяльності всієї природи, що очікує звільнення «від неволі тління на волю слави синів Божих». Такою є космічна драма преображення природи, матерії і тіла, драма перетворення всього у зовнішню форму Духа, в тіло Господа. 

 

Послання до Коринтян апостола Павла

(1 Кор 10:16-17)

Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного. 

 

Євангеліє від Івана

(Ів 6:51-58)

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам. Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити? І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

 

break

 

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!