09.06.2014, П`ятидесятниця

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Беда Гріффітс OSB | Літургія Годин | Євангеліє від Івана)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_08062014b

 

о.Лоренс Фрімен OSB «MEDITATIO-Київ 2011»

(Лекція №6)

У християнському розумінні любов є метою споглядання. І тому в богослов’ї споглядання розуміється як мета всього нашого життя. Споглядання — це бачення Бога. Що ж ми маємо на увазі під баченням Бога?

Я пам’ятаю, в дитинстві мене відвідувала думка про те, що Небеса, ймовірно, є досить нудним місцем. У моєму уявленні виникала така картина. Ми будемо там сидіти, як у театрі, на своїх місцях, а Бог буде сидіти на сцені, на Своєму троні, оточений ангелами і єпископами. Тобто, мені здавалося, що ми будемо там знаходитися в якості глядачів, які спостерігають за подіями на сцені. Погодьтеся, це не найкраща перспектива для нашої вічності. Але пізніше я дізнався про більш оптимістичні погляди на питання щодо бачення Бога, авторства св. Фоми Аквінського. Святий Фома вчить, що бачення Бога це, передусім, — абсолютне бачення, бачення, в якому ми зможемо бачити всі речі такими, якими вони є. Ісус говорить про це ж саме — «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт 5:8). У такому баченні ми вже не будемо проектувати свої власні бажання й уявлення на реальність, навпаки, ми будемо бачити її такою, якою вона дійсно є. І також Фома говорить про те, що існує досконала хвала. Під цією хвалою він має на увазі молитву, вихваляння, яке випливає спонтанно з нашого серця. […] І, нарешті, Фома каже, що бачення Бога — це спільнота найвищої насолоди, блаженства. Бачення Бога не є індивідуалістичним, воно переживається у загальній єдності. Проблиски цього досвіду ми зустрічаємо в подружньому союзі, в дружбі, в наших духовних спільнотах. Ілюстрацію до цих ідей св. Фоми дає нам св. Августин в «Граді Божому», де він також описує бачення Бога. Августин каже, що люди, які отримали благодать Божу , перебуватимуть разом, знаходячи свою радість в радості один одного. Радість кожного буде ставати все більше від споглядання радості іншого. Їхня радість буде вічно розростатися, і вони, звертаючись та дивлячись один на одного, бачать Бога в очах кожного. Такою є найвища мета нашого буття — агапе [1]. […]

У Дусі, за межою нашого его, ми зустрічаємо Ісуса, який веде нас все далі й далі. […] Ми не розглядаємо зображення Ісуса, а переживаємо цілісний досвід Його Присутності. Ось таким і є загальні християнське уявлення про молитву, яка стає самою реальністю. На нашому шляху ми йдемо з Ісусом, в Дусі, до Отця. Ми рухаємося до Отця, який є безмежним і вічним буттям.

[1] Агапе (грец. γάπη) — одне з чотирьох старогрецьких слів, що у досить різному сенсі вказують на «любов». У християнстві розуміється як вищий рід безкорисливої, безумовної та самовідданої любові, яка описує сутність Бога, «Бог є любов» (1 Ів 4:8).

   

о. Беда Гріффітс OSB «Одкровення і досвід»

(стаття у «The Tablet», 30 листопада 1974 р.)

Церква живе досвідом Бога, що відкривається в Дусі Святому, через Ісуса Христа. Кожен християнин при хрещенні отримує не лише благодать віри, надії й любові, але й дари Святого Духа — абсолютно конкретні сили, які наповнюють нас згідно кожного руху Духа. Усі великі теологи і вчителі Церкви, від грецьких отців і до св. Августина та св. Фоми Аквінського були Божими людьми, і вся їхня філософія була відображенням їхнього внутрішнього досвіду Бога. Християнський досвід Бога, заснований на вірі й любові, є саме переживанням Бога — переживанням Його самоявленності у Христі, і Його самоспілкування в Дусі, в якому ми можемо доторкнутися до таємниці Христа, який перебуває в нас, до таємниці Його спокутної смерті й воскресіння, і до Його евхаристичної присутності. Таким чином, одкровення й досвід не перебувають у взаємній опозиції. […] Як сказав мій святий покровитель, Св. Беда Високоповажний: «Є тільки одна теологія, та, що є спогляданням Бога».

.

Литургія Годин

(Прохання I вечерні П`ятидесятниці)

Зішли нам Твого Духа та віднови світ! На початку Ти створив небо та землю і, коли прийшла повнота часу, відновив все через Христа, Духом Твоїм завжди відновлюй обличчя землі до спасіння. Ти вдихнув в обличчя Адама дихання життя, зішли на Церкву Твого Духа, щоб Їм вона жила і оживляла світ. Світлом Твого Духа просвіти усіх людей і вижени темряву нашого часу, та перетвореться ненависть на любов, скорботи в радість, а війни — в довгоочікуваний мир. Насичуй рід людський водою Твого Духа, що плине з ребра Христового, та очистить вона нашу землю від усіх тернів зла. Святим Духом Ти ведеш людей до життя і до слави, через Нього удостой покійних вічно радіти в небесній вітчизні.

 

Євангеліє від Івана

(Ів 20:19-23)

Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Илюстрація: сучасна коптська ікона «П’ятидесятниця», © Wasef Matias