о.Лоренс Фрімен OSB, MEDITATIO-Київ 2011, ч.6

Конференція MEDITATIO-Київ 2011, лекція №6 (Київ, 4-5.04.2011 р., Київський монастир о.о. Домініканців)

18

[…]

У християнському розумінні любов є метою споглядання. І тому в богослов’ї споглядання розуміється як мета всього нашого життя. Споглядання — це бачення Бога. Що ж ми маємо на увазі під баченням Бога?

Я пам’ятаю, в дитинстві мене відвідувала думка про те, що Небеса, ймовірно, є досить нудним місцем. У моєму уявленні виникала така картина. Ми будемо там сидіти, як у театрі, на своїх місцях, а Бог буде сидіти на сцені, на Своєму троні, оточений ангелами і єпископами. Тобто, мені здавалося, що ми будемо там знаходитися в якості глядачів, які спостерігають за подіями на сцені. Погодьтеся, це не найкраща перспектива для нашої вічності. Але пізніше я дізнався про більш оптимістичні погляди на питання щодо бачення Бога, авторства св. Фоми Аквінського. Святий Фома вчить, що бачення Бога це, передусім, — абсолютне бачення, бачення, в якому ми зможемо бачити всі речі такими, якими вони є. Ісус говорить про це ж саме — «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт 5:8). У такому баченні ми вже не будемо проектувати свої власні бажання й уявлення на реальність, навпаки, ми будемо бачити її такою, якою вона дійсно є. І також Фома говорить про те, що існує досконала хвала. Під цією хвалою він має на увазі молитву, вихваляння, яке випливає спонтанно з нашого серця. І це щось таке, що істотно відрізняється від організованого прославлення Бога. Уявіть собі, зібралися ми спільно, і хтось проголосив: «прославимо Бога!». І тут вас відвідує думка — «о, мені потрібно терміново відлучитися в туалет». Або — «я б зараз краще випив кави». Але, припустимо, ви врешті-решт погоджуєтесь — «ок, добре, давайте прославимо». Так, можливо, час від часу ми змушені так робити, але це в жодному разі не є ідеальною хвалою. Справжня хвала — це те, що переповнить вас щирою радістю і спокоєм Бога. Також Фома говорить про те, що в баченні Бога приховано задоволення всіх наших бажань. Бог — найбільше блаженство, найбільша радість. У баченні Бога задовольняється все, що ми бажали, і навіть все те, що ми взагалі могли б побажати будь-коли. І, нарешті, Фома каже, що бачення Бога — це спільнота найвищої насолоди, блаженства. Бачення Бога не є індивідуалістичним, воно переживається у загальній єдності. Проблиски цього досвіду ми зустрічаємо в подружньому союзі, в дружбі, в наших духовних спільнотах.

Ілюстрацію до цих ідей св. Фоми дає нам св. Августин в «Граді Божому», де він також описує бачення Бога. Августин каже, що люди, які отримали благодать Божу , перебуватимуть разом, знаходячи свою радість в радості один одного. Радість кожного буде ставати все більше від споглядання радості іншого. Їхня радість буде вічно розростатися, і вони, звертаючись та дивлячись один на одного, бачать Бога в очах кожного.

Таке уявлення про бачення Бога вже є набагато цікавішим. Такою є найвища мета нашого буття — агапе [1]. І якщо ми будемо триматися саме такого уявлення про свою фінальну мету, нам буде набагато легше проживати усі важкі періоди життя.

[…]

У Дусі, за межою нашого его, ми зустрічаємо Ісуса, який веде нас все далі й далі. […] Ми не розглядаємо зображення Ісуса, а переживаємо цілісний досвід Його Присутності. Ось таким і є загальні християнське уявлення про молитву, яка стає самою реальністю. На нашому шляху ми йдемо з Ісусом, в Дусі, до Отця. Ми рухаємося до Отця, який є безмежним і вічним буттям.

break

[1] Агапе (грец. γάπη) — одне з чотирьох старогрецьких слів, що у досить різному сенсі вказують на «любов». У християнстві розуміється як вищий рід безкорисливої, безумовної та самовідданої любові, яка описує сутність Бога, «Бог є любов» (1 Ів 4:8).

Переклад: Марія Захарова