о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє паломництво», ч. 2 «Колесо молитви»

«Один з гарних способів зрозуміти, що таке молитва в принципі – представити її у вигляді колеса…»

articles_lfip1b

Частина 2. «Колесо молитви»

Медитація є універсальною духовною традицією і духовною практикою. Ми можемо знайти медитативну практику в усіх великих релігійних навчаннях людства і, звичайно, ми знаходимо її особливу форму в християнстві. Все те, про що я буду говорити далі – це коротке знайомство з медитацією в християнській писемній та духовній традиціях. На початку Євангелія від Йоана ми вперше зустрічаємо Ісуса, коли два Його учня починають слідувати за Ним по п’ятах після того, як Йоан Хреститель вказав їм на Нього. Нарешті Він повертається, зауважує, що вони переслідують Його невідступно, і задає дуже просте і пряме запитання: «Чого ви шукаєте?» (Йн 1:38).

Це питання добре підходить для того, щоб поставити його собі на початку нашої духовної подорожі, поряд з іншими питаннями, які ми звикли ставити собі: «Що означає життя? Чи є щось відсутнє в моєму житті? Які мої справжні пріоритети, до чого я дійсно прагну, чого я насправді шукаю і що збираюся робити з моїм життям?». У всіх великих релігійних традиціях шлях, на якому ми шукаємо цю глибоку і вищу мудрість у нашому житті – це молитва, практика, а не теорія, це справжня духовна подорож. Молитва, згідно із словами ранніх християнських вчителів, по-справжньому визначає наш життєвий шлях. Вони говорили: «Яка ваша молитва, таке і ваше життя» [1]. Звичайно, існує безліч різних форм молитви. Ми молимося по-різному в різний час, залежно від нашого настрою, індивідуальності, в залежності від часу доби і від того, чи знаходимося ми на самоті, чи разом з іншими людьми. Тому перше, що ми повинні сказати про молитву, так це те, що вона включає в себе багато форм. І одна з форм молитви не виключає іншу. Є багато способів молитви. І кожен з них правильний, якщо він здійснюється від чистого серця.

Ми можемо практикувати окремі види молитви досить механічно, без почуття і без душі, але, по своїй суті, кожна форма молитви, що йде від чистого серця (а це відбувається, якщо ми по-справжньому знаходимося в пошуках Бога) – може бути вірна і ефективна. Християнська традиція зберігає незліченне багатство способів молитви, воістину чудова різноманітність. Наприклад, ми молимося під час Євхаристії, беручи участь у Таїнствах. Ми молимося, коли просимо у Бога що-небудь або шукаємо заступництва, не важливо на самоті або спільно. Ми можемо молитися, використовуючи харизматичні форми молитви, або вчиняти будь-які приватні обряди, ми можемо молитися якимсь певним правилом на вервиці або звертатися до того чи іншому святого і так далі.

Крім того, багато людей здійснюють такі форми особистої молитви, які не можна назвати цілком релігійними. Деякі виявляють, що їх фізичні вправи, біг або робота – це теж особливий вид духовної практики. Точно так само прогулянки на природі, заняття мистецтвом теж можуть бути духовним діянням і, фактично, способом молитви. Таким чином, як я вже говорив, ми повинні ставитися з відкритістю до різних форм молитви.

wheelОдин з гарних способів зрозуміти, що таке молитва в принципі – представити її у вигляді колеса. Колесо – гарний символ, що відображає суть молитви, по-перше, тому, що воно передбачає рух, а молитва – це рух нашого життя, подорож назустріч Богові. Щоб колесо було продуктивним, воно повинно торкатися землі, інакше воно просто буде крутитися в повітрі і не зможе нікуди привезти. Це означає, що молитва – не те, що ми можемо відкласти до наступного тижня або наступного року, але вона з’єднується з нашим повсякденним життям, у нас має бути особливий час для молитви, щоб зробити її справжньою частиною повсякденності.

Як я говорив, існує безліч форм молитви, і спиці колеса можуть представляти ці різні форми – Євхаристію, Таїнства, обряди, молитовне читання Писання, прохання, молитви про заступництво і так далі. Різні християнські традиції розставляють свої акценти на різних формах молитви. І всі вони правильні і ефективні. Але куди вони всі направлені, до чого вони ведуть нас?

Кафедральний собор Орв'єто, ІталіяЦе питання – те саме місце, в якому ми починаємо розуміти християнське значення молитви, тому що всі ці різні спиці, різні форми молитви, сходяться до осі в центрі колеса. А що ми знаходимо в центрі? Там ми знаходимо, якщо користуватися християнською термінологією, молитву Христа, «розум Христовий» (1 Кор. 2:16). Основу християнського розуміння молитви складає ідея про те, що всі форми молитви ведуть нас в лоно Його молитви. Його молитва – це Його споглядання Отця і Його любов до світу. Людська свідомість Ісуса досягла мети своєї подорожі. Він здійснив свій людський шлях до Отця. Але, в той же час, Він повертається до нас у Дусі і присутній у кожному людському серці, єдиному з іншими за допомогою Святого Духа. Таким чином, Ісус молиться в нас.

Це фундаментальне загальнохристиянське розуміння. Святий Августин, наприклад, говорив, що Ісус є нашим учителем молитви тому, що Він молиться в нас, з нами і за нас [2]. Отже, різниця наших способів молитви менш важлива, ніж сама по собі Його молитва, і Його молитва є з’єднання і завершення всіх форм молитви, уживаних нами. Святий апостол Павло говорив: «І живу вже не я, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20), і це чудовий вираз взаємин християнина з особистістю Христа. Іншими словами, ми виходимо за межі маленького світу нашого его, малого я, і рухаємося всередину Духа, в глибину свідомості, в надра особистості Христа, і в них знаходимо нашу особистість завершеною і остаточно розгорнутою.

Ми можемо перефразувати цю цитату з Писання і сказати: «Не я більш молюся, але молиться в мені Христос». Це означає, що моя молитва, так само як і молитва кожної людини – це невелика річка, що впадає в безкрайній океан молитви Христа.

Фото: www.catalinlungu.comЯк ми знаходимо шлях до центру колеса? У християнській споглядальній традиції, про яку нам, сучасним людям, нагадав Джон Мейн, традиції, в якій вперше навчали ранні християнські ченці, ми знаходимо дуже простий метод, дуже простий спосіб «молитви серця». Це форма молитви, в якій використовується священне слово, молитовна формула. Ми вибираємо одне слово або коротку фразу, священну в нашій традиції, і ми повторюємо це слово або фразу тривало в розумі й серці. Ми вслухаємося в слово в той час, коли вимовляємо його, і зосереджуємо увагу на ньому. Ми дозволяємо слову вести нас крізь думки, скарги, тривоги, неуважність і всі зовнішні відволікаючі фактори, дбайливо вести нас по шляху тиші і простоти до тієї нерухомості, яку ми знаходимо в центрі нашого буття. Але не варто думати, що нерухомість – це пасивність або сон. Ісус говорив: «Пильнуйте й моліться» (Мт 26:41; Мк 14:38). Ця нерухомість є чистим неспанням, чистою усвідомленістю.

У центрі колеса знаходиться нерухомість. Якщо ми зможемо на досвіді відчути її присутність у цьому центрі, то життя наше чудесним способом перетвориться. На ободі колеса зосереджені всі рухи нашого життя – дії, праця, стосунки з людьми та інші «зовнішні» речі. Але, звичайно, без нерухомості немає і руху. Якість нашої активності – наших зайнятих, активних життів – залежить від нерухомості, яку ми знаходимо в центрі. А в центрі лежить споглядання, і плід цього споглядання, здійснюваного день за днем – ясність дії, це справи, що здійснюються в наших життях, які стають скарбами, зібраними для Царства Небесного.

Коли Ісус навчав про молитву або духовне життя, він не говорив про обов’язки відвідування церков чи синагог, дотримання всіх релігійних правил і ритуалів, покори духовенству або пристосовування до громади. Він приймав це як належне, тому що люди в Його час зовні були досить релігійні, вели релігійне життя і слідували його правилам, і Він робив наголос не на цьому.

Ми ясно можемо бачити у вченні Ісуса образ учителя споглядання. Ми бачимо це дуже чітко в шостому розділі Євангелія від Матея. Він говорив про те, щоб під час молитви ми не потрапляли в пастку зовнішніх речей, але йшли в свою таємну внутрішню кімнату [3], що означає серце, і там знаходили присутність Бога. Отже, перший елемент вчення Ісуса, який є і першим елементом медитації – це зверненість всередину. Потім Він говорить нам не базікати, коли ми молимося, думаючи, що чим більше скажемо, тим ймовірніше нас почують. Навпаки, нам потрібно бути обережними, щоб не стати духовними матеріалістами або забобонними, вважаючи, що молитва – це щось магічне, думаючи, наприклад, що якщо ми довше помолимося, то все буде складатися добре. Або вважаючи, що ми здатні особливим способом маніпулювати Богом через молитву. Це робить молитву максимум, ніж грубою формою магії.

Він каже: «Довіртеся, коли ви молитеся. Ваш Небесний Отець знає кожну вашу нужду до того, як ви попросили» (Мт 6:31-32). Нам не потрібно вдаватися до молитви з «листом покупок» для всіх тих речей, які ми хочемо отримати. Не варто просити Бога забезпечити нас ними цю ж секунду. Потім Він каже, що ми повинні бути спокійними, починаючи молитву. Не варто турбуватися про матеріальні потреби, про те, що одягнути, або про те, що їсти і пити. Очевидно, це природні потреби в повсякденному житті, але дуже часто ми перетворюємо ці потреби в нав’язливості й джерело тривоги. Отже, Він каже нам практикувати спокій розуму – мир і спокій. Далі Він закликає нас бути уважними, беручись за молитву: «Шукайте ж найперш Царства Божого» (Мт 6:33). І врешті Він каже про перебування під час молитви тут і зараз, про те, що не варто хвилюватися про завтрашній день, важливо жити сьогодні, будучи присутнім в теперішньому моменті.

Ось необхідні елементи медитації або молитви серця – зверненість всередину, тиша, довіра, спокій і увага. Вони ж є ключовими і в інших формах молитви, адже сутність будь-якої молитви, тих її різновидів, які дійсно є духовними – допомогти нам приділити увагу тому, що ми знаходимо в центрі колеса, в нашому серці. Все різноманіття форм молитви стає християнським тоді, коли ці форми центровані на Христі. Всі вони вливаються в молитву Христа. І відбувається чудесна річ. Чим більше ми входимо в молитву Христа, в тишу і нерухомість в глибині наших сердець, тим ясніше ми помічаємо, що інші форми молитви теж збагачуються. Читання Писання, спільна молитва, участь у Таїнствах – всі ці форми молитви перетворюються, поглиблюються, і їх духовне значення розширюється через практику медитації.

 ***

 

[1] «Ми молимося так, як ми живемо, – тому що ми живемо так, як ми молимося» (Катехизм Католицької Церкви, 4.3.2)

[2] Св. Августин вживав у свої роботах термін «внутрішній Учитель» – лат. Magister Internus.

[3] Фрагменти Мт 6:6 в різних сучасних англ. перекладах – «go into your inner room» (New American Standard Bible); «pray to your Father who is present in that secret place» (Common English Bible).

 

Переклад:  Галина Старух