о. Джон Мейн OSB

00_465693_211049395669789_1998781168_oо. Джон Мейн OSB (1926-1982) — католицький священник, монах-бенедиктинець, засновник «Міжнародної спільноти християнської медитації» (WCCM), автор численних книг, присвячених споглядальному християнському містицизму і міжрелігійному діалогу. Популяризатор християнської медитації — особливої форми споглядальної молитви, яка описується ним, як адаптована для сучасного городянина практика «чистої молитви» (лат. oratio pura) св. Йоана Касіяна, в якій основним методом є дисципліна повторення, рецитування молитовної формули, або християнської мантри. Джон Мейн також вживав у своїх книгах слово «мантра», що походить із санскриту та наразі повністю засвоєне сучасною англійською мовою. Поняття «християнська мантра» о.Мейн використовував у якості еквіваленту терміну «молитовна формула» (лат. «formula»), про яку Йоан Касіян пише у своїй «другій співбесіді авви Ісаака про молитву». Також Джон Мейн є одним з головних католицьких авторів другої половини XX століття, які послідовно розвивали ідею про важливість оновлення мови християнської теології в процесі діалогу з сучасним світом і філософіями інших світових релігій (італ. «аджорнаменто» — оновлення). Ця ідея була сформульована св. Йоаном XXIII на II Ватиканському соборі та з часом стала основою для міжрелігійного діалогу, який сьогодні активно ведеться Католицькою Церквою.

icons_fbicons_wiki

Біографія

Джон Мейн народився в Лондоні, його мирське ім’я — Дуглас. Ім’я, взяте ним в чернецтві, пов’язане з його великим інтересом до особистості апостола Йоана. Мейн вивчав теологію в Ангелікум, Папському університеті св. Томи Аквінського, а також отримував юридичну освіту в Дублінському університеті. Потім працював в урядовому департаменті Великобританії у справах колоній, в Куала-Лумпур (Малайзія). Там він вперше познайомився з східної формою медитативної практики, спілкуючись з індуїстським свами (Свамі Сатьянанда, засновник «Товариства Чистого Життя» – притулку для жертв військового конфлікту, що розгорнувся в 1948-1960 роках), який дав йому пораду медитувати, рецитуючи в якості мантри слово з Біблії. У 1959 р. Джон Мейн вступив в бенедиктинське абатство Ілінг в передмісті Лондону, де остаточно розпізнав у собі покликання до медитативної духовності, яку він спочатку відкрив для себе в Азії, і яку пізніше, коли став бенедиктинським ченцем, розпізнає в духовній спадщині ранньохристиянських пустельників. У 1963 р. був висвячений на священника і призначений викладачем у «Школі св.Бенедікта» (підліткова школа, що належить до абатства). 1970 р. – о. Джон призначений директором школи абатства св. Ансельма (Вашингтон, США), де більш глибоко занурився у вивчення праць св. Йоана Касіяна. Пізніше, в 1974 р., Мейн повертається з Вашингтона до Ілінгу, і в 1975 р. починає збирати експериментальну медитативну спільноту для мирян, на базі якої виріс перший лондонський центр християнської медитації, що згодом став головним центром WCCM. У роботі з цією групою приймає участь Лоренс Фрімен, ментором якого в новіціяті був Джон Мейн. 1976 р. – Мейн відвідує абатство Діви Марії Гефсиманської (Кентуккі, США), ченцем якого був Томас Мертон OCSO, і протягом декількох днів дає там кілька публічних виступів про медитативну практику. Ці виступи стали початком його вчительства, і з часом (у 1982 р.) на їх основі була видана книга, збірка фрагментів лекцій – «Гефсиманські розмови». У 1977 р., разом зі своїм учнем, Лоренсом Фріменом, о.Мейн був запрошений Монреальським єпископом в Канаду, для заснування нового монастиря, і в ньому – бенедиктинської спільноти, що складалася одночасно з ченців, чорниць і мирян, що разом практикували дисципліну християнської медитації. 30 грудня 1982 р. о. Джон Мейн помер від раку в своєму новому монастирі в Монреалі.

Християнська медитація у традиції о.Джона Мейна

Практична частина настанов о. Джона Мейна щодо його бачення християнської форми медитації описана у записах його лекцій, які він читав в кінці 70-х років на зустрічах перших медитативних груп та у книгах його учня, священника і ченця-бенедиктинця конгрегації Оліветанцев — о. Лоренса Фрімена OSB:

«Навчаючись медитувати, ми перш за все вчимося перебувати в спокої. Медитація — це повний спокій тіла і духу. Спокій тіла досягається перебуванням в тиші. Спокій духу досягається шляхом багаторазового повторення про себе, в глибині свого серця, одного слова або короткої фрази. Повторюй це слово знову і знову. Я рекомендую для цього арамійське слово «Мараната». Повторюй його про себе – від початку до самого кінця. Звільнися від всіх думок, ідей, уявлень. Ні про що не думай. Не говори ніяких інших слів, крім цього одного. Лише промовляй його в глибині свого серця, вслухайся в нього. Зосередь всю увагу тільки на ньому.  […] У чому ж суть медитації? В медитації ми вчимося ставити Бога  на перше місце у своєму житті, а не себе самих. Дуже часто ми опиняємося у  центрі свого світу. Для багатьох людей дійсність ніби  обертається навколо них самих. Ми дивимося на людей і ситуації, думаючи насамперед: «а як все це відіб’ється на мені?». І це, загалом,  природно. Але якщо ми дійсно вважаємо себе центром всесвіту, ми ніколи не побачимо ні ситуацію, ні людину, ні самих себе такими, які ми насправді є. Адже ми, звичайно ж, не є центром всесвіту. У центрі перебуває Господь. Саме медитація допомагає нам зробити цей крок — від егоцентризму до Бого-центризму. В результаті ми знаходимо своє місце в світі. Ми дізнаємося де нам слід перебувати. Ми пізнаємо всі свої взаємозв’язки в їх дійсному порядку: взаємозв’язок один з одним, взаємозв’язок з усім творінням і взаємозв’язок з самим Богом. До нас приходить надзвичайне знання: ми дійсно займаємо важливе місце в задумі Божому, і кожен з нас відповідає на особливий дар нашого створення.» (о. Джон Мейн OSB «Жага глибини і сенсу»)

«Що ж це таке – «медитація»? Це слово набуло двох значень у християнській практиці, й значення ці, за іронією долі, майже протилежні. Тут ми будемо вживати це слово в його первинному сенсі, запровадженому ще ранньохристиянськими монахами, у чиєму вченні meditatio розумілося, як «вдивлятися в medio» – залишатися в центрі. Латинське meditari використовувалося як відповідник грецькому meletan, що означало «повторювати». Спершу медитація була тісно пов’язана з наукою читання Святого Письма; вона передавалася у рамках традиції монахів-пустельників. Медитувати над Писанням не значило міркувати про нього або уявляти його собі: це значення прийшло набагато пізніше. Медитуючи над Писанням, монах робив його частиною себе через запам’ятовування і повторення. Щоб утримати думку й серце учня в стані зосередження, уваги та внутрішньої тиші, обов’язкової для молитви, духовник давав йому окрему фразу або вірш із Біблії. Як каже св. Йоан Касіян – це повторення випереджало всяке «багатство помислів» і вело до чистоти серця у «вбогості цього окремого вірша». Такою є наша традиція. Джон Мейн почав навчати медитації в 1976 році після короткого перебування в скиті Томаса Мертона та виступу на трьох конференціях для ченців в абатстві Марії Гефсиманської (США, Кентуккі). Таким був початок його активної місії, за яку він узявся в останні роки свого життя — від відкриття невеликого центру медитації в лондонському монастирі, подальшого заснування нового монастиря в Монреалі і до функціонуючої нині світової спільноти медитативних груп. Яке ж його вчення? Сядь нерухомо. Випрямися. Прикрий очі. Сиди спокійно, але перебуваючи в зосередженні. У тиші почни повторювати про себе одне слово, твою молитовну формулу. Я раджу слово-молитву «Маранафа» (арамійське слово, що у перекладі означає — «Господь, прийди», 1 Кор 16:22). Вимовляй його як чотири склади рівної довжини. Вслухайся в них. Повторюй їх спокійно, але невпинно. Не думай ні про що і нічого собі не уявляй — ні духовного, ні мирського. Виникаючі під час медитації думки або образи сприймай як розсіювання уваги і постійно повертайся до повторення свого слова. Медитуй щодня, вранці та ввечері, по 20-30 хвилин.» (о. Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло. Шлях християнської медитації», Каірос, Київ)

 

johnmain_galФотогалерея