о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє паломництво», ч. 1 «Практика»

Введення в традицію християнської медитації о. Джона Мейна OSB.

articles_lfip1b

Частина 1. «Практика»

У християнській традиції медитація здавна відома як «молитва серця» або споглядальна молитва, і включає три невід’ємних елементи медитативної практики: тишу, нерухомість і простоту. Давайте розглянемо кожен з них по черзі перед тим, як ми почнемо медитувати.

Для того щоб перебувати в безмовності, вам треба постаратися знайти спокійне місце і тихий час. Ідеальним часом для щоденної практики медитації є ранній ранок і ранній вечір. Але, який би час ви б не вибрали, постарайтеся переконатися, що місце для вашої практики є тихим і спокійним. Вимкніть ваш телефон і зробіть все можливе, щоб вас не потурбували.

Друга умова – нерухомість. Під час медитації постарайтеся бути фізично настільки нерухомими, наскільки це можливо. Для цього необхідно прийняти зручне положення тіла. Важливо сидіти нерухомо тому, що через нерухомість ми робимо перший крок до відволікання від нашого «я». Ми отримуємо можливість залишити осторонь наші потреби, наприклад, бажання почухати вухо або посоватися. Ми вчимося йти вглиб, замість того, щоб бути зосередженими на собі. Тому навчитися сидіти нерухомо значить засвоїти дуже важливий урок.

І, по-третє, простота. Ми вдаємося до медитації в стані розуму, який постійно ускладнюється. У наших головах повно думок, ми думаємо про минуле, оцінюємо те, що зробили вчора, будуємо плани на майбутнє. Ми наповнені різного роду складними ідеями і почуттями. Тому перед нами стоїть завдання навчитися залишати осторонь всі наші думки і образи, ідеї і плани, і бути простими.

Навіть якщо ви вибрали спокійне місце і тихий час, вам незабаром належить зустрітися з великою кількістю шуму, що приходить зсередини. Ваш розум повний балаканини, спогадів, планів, фантазій, мрій наяву і тривог. Для того щоб відкинути всі ці думки і образи, ми дотримуємося дуже простої молитовної традиції, якої вчили в християнстві з самого його зародження. Ми вибираємо слово, яке можна назвати молитовної формулою, мантрою, священним словом, і повторюємо його протягом усього часу медитації. Наприклад, ви можете вибрати ім’я «Ісус» яке є дуже давньою християнською молитовної формулою. Або ви можете скористатися словом «Авва» – іншим священним словом в християнській традиції. Проте слово, яке я рекомендую використовувати – Мараната.

Мараната – це красива християнська мантра арамейською, мовою, якою говорив Ісус. Це найстаріша християнська молитва, що означає «Прийди, Господь». Але пам’ятайте, що медитуючи, ми не обдумуємо значення слова, адже в медитації ми долаємо всі думки, навіть хороші. Ми залишаємо осторонь і хороші, і погані думки. Єдине, що ми робимо – рецитуємо слово подумки, в затишному куточку нашого серця від початку і до кінця медитації. Якщо ви вибрали слово Мараната, вимовляєте його як чотири склади: ма-ра-на-та. Вимовляйте слово тихо, але чітко, в розумі й серці і, промовляючи його, прислухайтеся до нього. Направте на нього всю вашу увагу.

Звичайно ж, ви будете відволікатися на пару-трійку секунд на різні думки і образи. Не засмучуйтеся і будьте готові до цього. Але в той же момент, коли ви усвідомили, що припинили повторювати слово, просто поверніться до нього. У цьому і є простота. Ви повертаєтеся до слова і продовжуєте повторювати його.

articles_lfip2bОтже, дозвольте мені узагальнити все те, що я встиг сказати про це найдавніше християнське вчення про молитву серця. По-перше, сядьте. Сидіть настільки нерухомо, наскільки зможете. Основне правило – підтримувати позу з прямою спиною. Це дозволяє бути уважним і перебувати в активному стані свідомості. Ісус говорив «Чувайте й моліться» (Мт 26:41). Таким чином, наше положення тіла повинно бути повним уваги, чуваючим, але, в той же час, розслабленим. Потім прикрийте ваші очі, розслабте м’язи обличчя і плечі, і в тиші, про себе почніть повторювати молитовну формулу.

В якості підготовки перед медитацією, давайте встанемо і трохи потягнемося, щоб підготуватися фізично. Для початку ненадовго розслабтеся і потягніться всім тілом. Розслабте ваші плечі, злегка покрутіть ними. Зробіть кілька обертів головою, щоб скинути напругу й затиски, які утворилися в м’язах. Погляньте на ваші стопи і, впевнившись, що вони дивляться носками вперед, відчуйте п’ятами, як їх притискає до підлоги сила тяжіння землі. Розслабте плечі і, представивши пряму лінію від верхівки до п’ят, вирівняйте себе по ній. Не забуваючи тримати ваші плечі ненапруженими, направте підборіддя трохи всередину в напрямку до грудей. Потім розслабте ваш лоб, жувальні м’язи і на мить приділіть увагу тому, як ви дихаєте. Це хороший спосіб вийти з потоку мислення – просто перенести увагу на дихання. Вдихаючи, ви приймаєте дар життя. Так як це дар, ви не можете привласнити його і передаєте його далі, видихаючи. Це і є сутність медитації – прийняти дар вашого буття і відпустити його. Джон Мейн говорив, що медитація так само природна для душі, як дихання для тіла. Таким чином, приділіть кілька хвилин, щоб заспокоїтися і стати більш уважними.

Далі сядемо, і, на чому б ви не сиділи – на кріслі, подушці або лавочці для молитви – переконайтеся, що ваша спина пряма. Покладіть руки на коліна або стегна, розслабте плечі, продовжуючи тримати спину прямо, розслабте м’язи обличчя, лоб, щелепи. Тепер ми готові до медитації. Починайте повторювати ваше слово подумки в розумі й серці.

Я рекомендую починати щоденну практику медитації протягом мінімум двадцяти хвилин. Як тільки зможете, постарайтеся збільшити її тривалість до 25 хвилин, а ідеальний час становить близько півгодини. Незалежно від того, скільки триває ваша медитація – 20, 25 або 30 хвилин, виберіть один і той же час, зручний для вас, в який кожен день ви будете медитувати. Я також можу дати практичну пораду про те, що найкращий час – перед їжею, тому, якщо це можливо, намагайтеся медитувати ввечері до вечері. Неможливо навчитися медитації, не включаючи її в повсякденне життя. Вона вимагає твердого рішення приділяти їй час щоранку і щовечора, а також значної дисципліни. Але вона необхідна тому, що відчувати присутність Бога у всьому всесвіті, в Його творінні, так само як і в моєму і вашому серцях, настільки важливо, що ігнорувати його можна тільки на свій страх і ризик. І якщо ми ігноруємо присутність Бога, ми втрачаємо шанс знайти сенс існування і в нас, і у всьому всесвіті. Тому подорож вимагає усвідомлення серйозності і дисципліни. Це може здаватися важкою вимогою, але вона виявляється здійсненною в силу своєї простоти. І ці серйозність і дисципліна приведуть вас до світу і радості, які неможливо описати словами (Флп 4:07) і їх уже неможливо буде відняти у вас.

Переклад:  Галина Старух