«Ключи до споглядання»: «Хто залишить все, одержить у стократ»

02-_MG_7316

Хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. (Мт 19:29)

Євангеліє – радикальна книга. Саме таким і має бути текст, що є перекладом Божої Присутності на людську мову. Цей текст звертається до нас, прагнучи відкрити та переобразити. Але для того, щоб він почав діяти, нам потрібно зрозуміти, що це не інструкція до чайника та не ліцензійна угода до програмного забезпечення – це не текст, що повідомляє нам лише один рівень поверхневого та буквального сенсу. Це текст-таємниця, текст-парадокс. У його світлі треба провести час, споглядаючи та вслуховуючись. Буквальний сенс був би дуже простим та духовно непродуктивним у сучасному світі – залишити усіх з їх проблемами, відкинути соціальну відповідальність та почати кар’єру відлюдника-стовпника у лісі за містом. Можливо, у минулі епохи це було б доречно. Але час, в якому ми живемо, вимагає від нас більш творчого та реалістичного розуміння. Спробуємо подивитися на цей виклик Євангелія з точки зору нашого досвіду щоденної медитації. Можливо цей ключ відкриє одну з можливих дверей нашого повсякдення, в яку стукає Слово Боже.

За словами Джона Мейна, «медитація допомогає нам зробити один із кроків від егоцентризму до Бого-центризму». Як саме це відбувається? Кожен раз, маючи намір сісти медитувати, ми робимо бажаний але складний крок – від стану нескінченного роздумування (свідомого та несвідомого) про себе та про все на світі «у відношенні до себе», до стану, про який Йоан Касіан говорить, як про «відмову від багатства і великого майна всіх наших помислів». Ми домовляємось із Богом про те, що під час медитації ми «продаємо все, що маємо» та «купуємо одну дорогоцінну перлину» — ми тимчасово залишаємо думки «про себе» та «про все, що ми маємо», повторюючи лише одне священне слово. Це слово не є для нашого єго цікавою річчю – воно коротке та іномовне, воно «не про нас» та не про «наше» минуле або майбутнє, воно не розважає нас та не стимулює наші зголоднілі відчуття. Молитовна формула та праця її повторення – це «чорний квадрат Малєвіча» для нашого єгоїзму. Або це пустеля, де наше глибинне «Я» може нарешті відпочити від галасу та балаканини поверхневого «я». Цей час є унікальною можливістю відпустити все що ми міцно тримаємо в руках розуму та просто побути у миті реальності із Богом, який за словами Св. Бонавентури «має свій центр всюди, а окружність — ніде». Можна помітити, що коли ми повертаємось з нашої пустелі «залишення всього, що маємо» до звичайного життя, Бог дарує наш нове, більш ясне сприйняття звичайних речей. З цим оновленним ставленням до реальності ми отримуємо набагато більше, ніж ми мали. Досвід духовної вбогості у медитації повертає нас до тієї ж реальності. Але тепер ми починаємо бачити у ній віддтінок вічності та набагато більше усвідомлюємо, як сильно обдарував нас Бог, привевши до буття.

Отже, можливо, що залишити «наше майно та владу, близьких та друзів» заради Бога – це скоріше означає змінити наше бачення всього того, що нам дається? Почати бачити у людях та речах не іграшки нашого его, не об’єкти маніпулювання та не егоцентричні проекції? А що? Можливо це все – ікони невидимого Бога, унікальні форми Божої Присутності, знаки Його любові та інструменти, якими Він нас переображує та плекає? Тоді це пояснює інші загадкові слова Ісуса: «усе, що ви зробили моїм братам та сестрам найменшим – ви мені зробили». Залишаючи его-аддикцію до вузького бачення реальності ми дозволяємо Богові розширити нас та наше буття – до бачення усіх людей та усіх речей «із Богом у середині», «у Бозі, що є їх центром». Тоді ми зможемо прийняти кожного, «як самого Христа». Це і є початок вічності у нашому житті.

break 

.

© Марія Захарова Obl OSB, Альберт Захаров Obl OSB
«Ключи до споглядання»

Підпишіться на розсилку оновленнь нашого сайту