«Ключи до споглядання»: «Шукай найперш Царство Боже»


DSCN2100 copy_

Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. (Мт 6: 31-34) 

Більшість проблем у звичайному та духовному житті пов’язана з тим, що ми плутаємо місцями причини та наслідки у всьому, що відбувається навколо нас та у середині нас. Ця плутанина може іноді здаватися милою і нешкідливою, навіть забавною, але саме вона веде до перевернутого догори ногами світогляду. І головним наслідком спотворення світогляду стає те, що ми випадаємо з миті реальності, в якій відбувається все справжнє, та де чекає на нас джерело усієї реальності – Бог. Перше відкриття, яке ми робимо у щоденній практиці медитації, коли відкладаємо на пів години своє егоцентричне мислення заради тихого та уважного повторення одного простого слова, є таким – ми не є нашими думками, поганими чи добрими. Кожен з нас є джерелом будь яких думок, та всі вони народжуються у безмовному просторі глибини нашого серця – у тій внутрішній кімнаті, де Ісус нас вчить молитися «зачинивши двері» та «не говорячи зайвого». Таким же чином ми маємо відкрити ще одну подібну істину про те, що як ми не є нашими думками, так і Бог не є всіми тими добрими речами, які Він може нам давати. Ми є джерелом наших думок, а Бог є джерелом усієї реальності. Бог є джерелом усього, що ми потребуємо, та Йому відомі усі наші щоденні потреби. Замість того, щоб ганятися за кожною окремою річчю, нам варто було б зосередитися на самому Джерелі усіх речей: «Ми маємо визнати, що все походить від Бога: наші тіла, наше дихання, саме наше снування. Ми не можемо нічим володіти. Ми можемо лише приймати все від Бога у будь-яку мить життя. Коли ви не прив’язані до світу і речей, ви бачите, як все виходить з рук Бога, бачите все завжди свіжим та прекрасним.» (о. Беда Гриффітс «Повернення до Центру»)

Як усвідомити цю істину практично та як зробити її частиною нашого повсякдення? У медитації ми залишаємо осторонь усі турботи про наші продовольчі потреби та про те, що станеться завтра. Ми, довіряючи Богові та Його турботі про нас, зосереджуємося на Його присутності у теперішньому моменті. Таким є перший крок до Царства Божого – саме присутність Бога у кожній миті ми і називаємо «царюванням». Ще раз задамо питання, як саме ми це робимо? Ми зводимо до одного простого слова всю нашу довіру до Бога та віру в Його присутність як Джерела всіх речей. Коли ми уважно починаємо повторювати це слово, ми прагнемо, щоб нічого окрім цієї формули нашої довіри та віри не займало наш розум. Це і є зосередження нашої уваги, коли наш розум слідкує не за багатьма речами, а шукає єдиного Джерела усіх речей.

Ще одне важливе питання щодо самого методу практики медитації. Чому, повторюючи наше слово, яке є втіленням нашої віри у Царство Божої присутності, ми не займаємося роздумами та аналізуванням його сенсу? Це можна дуже просто пояснити, звертаючись до приклада людських відносин. Просто уявіть собі мить людської близькості. Ми перебуваємо у присутності людиною, яку любимо, та яка для нас є джерелом усіх благ – це може бути зв’язок справжньої дружби або відносин між жінкою та чоловіком, між вчитилем та учнем, між батьками та дитиною. Спробуйте звернутися до цієї людини, промовляючи її ім’я. Чи відчуваєте ви потребу відволікатися від того, до кого звертаєтесь у промовлянні цього простого слова? Чи варто роздумувати про сенс та походження ім’я цієї людини, тим більше що ми вже знаємо цей сенс? Момент спільної присутності – це просто звернення уваги до того, хто перебуває з нами «тут та зараз». Це просте звернення до Джерела всього, що нам потрібно.

break 

.

© Марія Захарова Obl OSB, Альберт Захаров Obl OSB
«Ключи до споглядання»

Підпишіться на розсилку оновленнь нашого сайту