30.01.2019

(о.Джон Мейн OSB | о.Ципріан Консільо OSB Cam | Олів’є Клеман | 1-ше послання до коринтян)

Щотижневі читання для медитативних груп

DSCN2179.

о.Джон Мейн OSB «Слово у тиші»

В молитві ми не прагнемо до того, щоб сталося щось особливе. Все, що необхідно вже і так сталося. Ми просто усвідомлюємо те, що вже є, здійснюючи свій шлях в глибини єдиної свідомості Ісуса, до дивовижної таємниці нашого власного зітворення. І тоді кайдани зацикленості на собі, що не дають відправитися в цей шлях, вже не зможуть утримувати тих, хто знає, що «ми маємо розум Христа» (1Кор 2:16).

Розуміючи, що центром молитви є Христос, а не ми самі, ми можемо запитати «Як нам молитися?», і отримати корисну відповідь. Подорож, яку ми здійснюємо, щоб досягти цієї відправної точки, є лише першим етапом. У цей момент нашого життя ми пробуджуємось посеред спільноти тих, хто також досяг цієї точки, і продовжує свій шлях. Наш власний досвід приводить нас до традиції. Приймаючи цю живу традицію, ми передаємо її далі тим, хто слідує за нами. Традиція християнської медитації є простою і, перш за все, вона стає практичною відповіддю на питання про те, як нам молитися.

Сядьте. Зберігайте нерухомість, тримайте спину рівною. Злегка прикрийте очі. Будьте спокійні і одночасно пильні. Безмовно і про себе почніть повторювати одне просте слово. Я раджу слово «Мараната». Вимовляєте його, як чотири склади рівної довжини. Прислухайтеся до того, як ви його вимовляєте. Повторюйте його делікатно, але невпинно. Не думайте ні про що і нічого не уявляйте — ні духовного, ні мирського. Якщо під час медитації вас відвідають думки, образи та інші відволікання, просто знову повертайтеся до повторення слова. Медитуйте щоранку і щовечора близько двадцяти або тридцяти хвилин.

.

о.Ципріан Консільо OSB Cam «Про святість»
(Проповідь в «Нью-Камальдолі», 1 листопада 2013 р., День усіх святих) 

Отець Роберт Хейл, колишній пріор нашого монастиря, любив цитувати відому максиму Бенедетто Кастеллі, італійського вченого і абата Монтекассіно: «Перш ніж стати монахом, слід стати християнином. І перш ніж стати християнином, слід стати просто людиною». Цей погляд я постійно знаходжу у класичній духовній літературі. Ось що пише Св. Іриней: «Як можеш бути обоженим ти, якщо ще навіть не став олюдненим? Як можеш бути вже здійсненим, якщо тільки стоїш на початку свого створення?» Це нагадує мені один з жартів відомого вчителя класичної йоги Б.К.С. Айенгара: «Як можу я навчити тебе медитувати, якщо ти навіть не усвідомлюєш, де твої ноги?». Тож, перший крок на шляху духовного розвитку — повністю стати людиною. Наступний крок — рух до обоження. І далі — знову до буття людиною.

Молитва та духовність потрібні для того, щоб усвідомити живу присутність Бога в нас. Нам необхідно зробити крок, який здійснюють усі святі — усвідомити сам факт того, що всі ми невпинно перебуваємо в Бозі! Це щось, що може врятувати нас від зациклення на собі. Таке усвідомлення здатне привести нас до переживання того, що ми — частина чогось, що нескінченно перевищує нас, ми — Тіло Христове, спільнота, Церква. Ми — частина тіла всього людства, частина незбагненної єдності, що пов’язана одночасно і з брудом під ногами, і з зоряним пилом. Таким є наше сакраментальне бачення всесвіту. Саме воно дозволяє нашій усвідомленості приносити плоди, ставати частиною Втілення Божого Слова, роблячи нас справжніми учасниками Божої природи, спів-творцями. «Бог став людиною, щоб люди могли обожитися» — тепер нам усім слід стати людьми. Ми відкриваємо присутність Бога в нас, і потім те, що ми — у Бозі. З одного боку ми — звичайні люди, які здатні творити незвичайні речі, з іншого — ми можемо стати незвичайними людьми, що роблять звичайнісінькі справи з радістю, увагою і любов’ю.

.

Олів’є Клеман «Джерела»

«Споглядання природи» може надати духовний характер нашому існуванню. Досить буде приділити лише трохи люблячого уваги. І тоді найменьші речі розкажуть про свою таємницю, а будь-яка людина стане «священиком всесвіту» при вівтарі свого серця, щоб служити «космічну літургію». Таким чином наша звичайна мова, праця, мистецтво, культура, гуманізм знаходять свій справжній сенс:

«Слово Боже таємничо приховане від нас, але в той же час воно розкривається для нашого розуму через видимі речі. Той, Хто не має в собі ніяких відмінностей — розкривається в тому, що є різноманітним. Той, Хто не складається з чогось — розкривається в тому, що складається з різних елементів. Той, Хто не має початку — розкривається в тому, що має початок. Невідомий — у тому, що є видимим. Невідчутний — у відчутному. Виходячи з усіх речей, Він збирає нас в Собі, піднімаючи нас над усім в єдності із Собою, подібно до того, як Сам Він розсіявся, сходячи до нас.» (Максим Сповідник «Ambigua»)

«Господь — дзеркало наше: відкрийте очі, подивіться в нього, дізнайтеся, якими є ваші обличчя!» (Новозавітний апокриф «Оди Соломона»)

.

1-ше Послання св. апостола Павла до корінтян
(1 Кор 12: 12-14, 27) 

Як тіло одне, але має багато членів, так і всі члени: хоч їх багато, становлять одне тіло, – так і Христос. Всі ми хрещені одним Духом в одне тіло: чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, – всі одним Духом напоєні. Бо тіло складається не з одного члена, а з багатьох. Ви – тіло Христа, а окремо ви члени.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB