26.12.2018 Різдво Христове

(о.Джон Мейн OSB | о. П’єр Тейяр де Шарден SJ | Іриней Ліонський, Афанасій Олександрійський | Євангеліє від Йоана)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

Nikola Sarić

.

о. Джон Мейн OSB «Спільнота любові»
(9 «Чистота Христа», 18 «Марія, що зосереджена на оточуючих»)

Ісус – Слово, що походить з творчого мовчання Отця, Слово, що вміщує в собі всю повноту сенсу та сили. Кожен християнин є покликаним дати в собі народитися Ісусові. Ісус тілесно був зачатий і зростав в Марії, і тепер Він зачатий силою Духа в нас та зростає в кожному відкритому людському серці, в силі любові. Кожному християнинові необхідно досягти того стану, що в Євангелії називається чистотою серця, і що виходить з відкритості та простоти Марії, яка завжди була зверненою до Ісуса. Пережиті нею радість і страждання дозволили їй в глибинах духу пізнати нескінченність Божої доброти та співчуття. Джерелом безмовної глибини Марії, її стійкості у вірі перед обличчям найтяжких переживань є той факт, що центр її свідомості – не вона сама, але Ісус.

У ранній монастичній традиції пустельники говорили, що метою і завершенням духовного життя є Царство Боже. Шляхом, яким вони рухалися до цієї мети, була чистота серця. Щоб прийти до повноти Царства, ми повинні очистити наші власні серця. Ми повинні постаратися поглибити чистоту нашого серця, щоб прийняти народження нашого Спасителя — відкритися Його чистоті і бути перетвореними нею. Чистота несе з собою свободу Духа. Вона дає нам довіру, з якою ми можемо звертатися один до одного.

Такою є сутність шляху бенедиктинської мудрості, що відкрита для кожного з нас — шукати Бога, щиро бажати знайти Бога в своєму серці, щоб Він воістину народився в житті кожного з нас. Святий Бенедикт уявляв собі монаха, як того, хто прагне знайти духовний вимір у всьому, що б він не робив. Також, це вірно і для облатів та мирян. Не існує абсолютно секулярних речей, якщо наше серце є відкритим для присутності Бога і для Його цілей.

.

о. П’єр Тейяр де Шарден SJ «Божественне середовище»
(р.1 «Обоження активності») 

Завдяки Втіленню Слова, наша душа є присвяченою Христу, який став її Центром. У кожній окремій душі Бог любить і рятує весь світ, що переломлюється в ній особливим чином, властивим тільки їй одній. Однак це переломлення, цей синтез не даються нам в готовому, завершеному вигляді з першим проблиском свідомості. Своєю діяльністю ми повинні майстерно поєднати розсіяні повсюди елементи. Також тісно, як наші душі включені в Христа і в Бога, все відчутне є включеним в найдуховніші рівні наших душ. І також є єдиним той процес, який на всіх рівнях призводить до руху і направляє всі елементи Всесвіту. Ми можемо все більш чітко помічати, як над нашим внутрішнім світом сходить велике сонце Христа-Царя, Вселенського Христа. Мало-помалу все просувається до єднання у вищому Центрі — «in quо оmniа соnstant», «в Кому все міститься». Сила Втіленого Слова поширюється на матерію, спускається в найтемніші глибини нижчих сил. І Втілення буде завершеним лише тоді, коли укладена в кожному предметі частка обраної матерії — одухотворена спочатку в наших душах, а потім разом з нашими душами у Христі — приєднається до кінцевого Центру її сповнення. Можливо, нам здається, що Творіння вже давно є завершеним? Але це омана. Воно триває з новою силою, особливо в найбільш високих сферах світу. Завдяки зв’язку матерія-душа-Христос, ми сприяємо завершенню світу у Христі.

.

Іриней Ліонський, Афанасій Олександрійський
(«Про втіленні», «Проти єресей») 

Бог став носієм плоті, щоб людина могла стати носієм Духа. […] Як би людина прийшла до Бога, якби Бог не прийшов до людини? Як би людина звільнилася від смертного народження, якби не пережила у вірі нове народження, що було щедро подароване їй Богом і стало можливе завдяки народженню Дівою? Ось причина, по якій Слово Боже стало плоттю і Син Божий — Сином Людським: для того, щоб людина увійшла у спілкування зі Словом Божим і стала дитиною Божою. Ми не змогли б стати причетними безсмертя без тісного єднання з Безсмертним. Як би ми могли з’єднатися з безсмертям, якби воно не стало подібним до нас для того, щоб поглинути смертне буття і щоб ми також стали дітьми Бога?

.

Євангеліє від Йоана
(Йн 1: 1-5, 9-14) 

В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. То було справжнє Світло, яке приходить у світ; Воно освічує кожну людину. У світі Він був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я; тим, які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Ікона Різдва: Nikola Sarić

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB