о.Лоренс Фрімен OSB «Різдвяне послання 2018»

articles_lfchristmas2018b

Євангеліє від Йоана
(Ін 1: 1-5, 9-14) 

Слово стало плоттю, і вселилося між нами

В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. 
У Ньому було життя,
і життя було Світлом людей.
І Світло світить у темряві,
й темрява Його не охопила.
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися. 
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. 
break

Різдво — це одне з тих Торжеств в літургійній драмі року, яке переплітається з нашим звичайним лінійним часом. Нам може здатися дивним особливе різдвяне поєднання урочистості та радісності. Коли щось радісне трапляється з нами на урочистому заході, на якому ми повинні виглядати серйозно, ми можемо неголосно посміхнутися. Але сьогодні у нас урочисте свято, а на святах нам варто сміятися, а не приховувати свою радість за маскою байдужості. Один древній християнський автор навіть так сказав про Різдво: «Ніхто не має права сумувати в цей день».

Коли ми зрозуміли родзинку гарного жарту, або розкрили давню таємницю, або нарешті знайшли рішення нерозв’язної проблеми, нас охоплює радість, і ми сміємося. Моменти прозрінь необхідно ретельно перевіряти, і не виключено що вони принесуть більше нових проблем, ніж рішень. Але вони завжди повинні давати нам привід для радісного святкування. Великі урочистості у нашому житті перетворюються на величезну наднову зірку радості, спалах якої згодом розсіюється, але не зникає. Як Великий Вибух — момент, коли тринадцять мільярдів років тому вибухнула нескінченно сконцентрована всесвіт і з’явився простір і час. Не маючи можливості заглянути ще раніше, ми знаємо, що енергія випромінювання цього моменту творіння рівномірно поширюється по всьому космосу, від самого далекого горизонту всесвіту, що постійно розширюється, до клітинних структур наших тіл.

У передмові Євангелія від Йоана розповідається про диво Втілення — самоспустошення Бога, в якому Він стає людською істотою і з якого виростає уся повнота людства: «Слово стало плоттю». Найпростіший спосіб впоратися з цією урочистою радістю у нашому розумі – пояснити її суто надприродним чином, відкидаючи все природнє. Однак люди, що мають медитативний досвід, є схильними ставитися з підозрою до надмірно надприродних трактувань. Ми вважаємо за краще заглянути глибше в природу речей і знайти нові природні закони і істини, що розкривають зміст і значення будь-якої таємниці.

Вважається, що євангеліст Йоан був «улюбленим учнем» Ісуса. Що б це не означало, воно передбачає особливий рівень дружби і взаєморозуміння. В Євангелії Йоана ми бачимо, як Ісус плаче про втрату друга, як Він втомлюється після подорожі, як сердиться на людей, які оскверняють священний простір. Також в його оповіданні ми зустрічаємо глибоке розуміння природи Ісуса, як повного прояву Божого буття. Не існує ідеальних перекладів, які могли б повністю передати сенс з однієї мови на іншу. Але християнська віра бачить в Ісусі повний переклад буття Бога на мову буття людини: найбільш складне і радісне з усіх релігійних осяянь.

Суто інтелектуальний підхід до Втілення швидко стає анемічним і безтілесним. Євангеліст Іоан каже: «Ми знали Його, говорили з Ним, їли з Ним, торкалися до Нього, сміялися і плакали разом з Ним». Марія, будучи матір’ю, перш за все знала Його у плоті. Але якщо ми зупинимося на рівні письмових формулювань, ми ризикуємо застрягти у поверхневому благочесті, лише уявляючи собі Ісуса в історичній перспективі. Нам необхідно йти далі, від умоглядного знання до споглядального та об’єднуючого знання — туди, де ми з Ним єдині. Тоді ми не тільки зможемо уявити Його собі, знаючи Його людську природу через призму своєї власної людяності. Ми дізнаємося, що Його свідомість охоплює всю нашу цілісність. Все творіння від своєї першого миті є спрямованим до того, щоб довгий вселенський Адвент, тривала підготовка, могли стати Різдвом і святкуванням шлюбу Бога і людства.

Що є священною мовою християнства? Священна мова іудаїзму — іврит, мова індуїзму — санскрит, мова ісламу — арабська. Якою ж є священна мова християнства? Плоть живої людини.

Щасливого Різдва!

break

Переклад: Альберт Захаров Obl OSB

Підпишіться на нашу розсилку:
christian-meditation.com.ua/subscribe