09.11.2018

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Брайан Пірс OP | о. Жан-П’єр де Коссад SJ | Євангеліє від Луки)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

Untitled-1

о.Лоренс Фримен OSB «Его на нашому духовному шляху»
(р. I, 6 «Молитва віри»)

Ми знаємо Христа в першу чергу не завдяки своєму мисленню, а за допомогою віри. І медитація, «чиста молитва» Св. Іоанна Касіяна, великою мірою є саме молитвою віри. Залишаючи позаду наші думки та слова і залишаючись з молитовним словом, з нашої мантрою, ми здійснюємо акт чистої віри. Це в свою чергу веде нас до досвіду того, чим насправді є віра. Віра — це не система вірувань. Також не є вона і чимось ідентичним нашій теології. Віра — це наші відносини з іншою особистістю, і наша здатність перебувати у відносинах. Ми можемо зберігати вірність відносинам всередині спільноти, в шлюбі або у дружбі. Це отримана нами в дар здатність приймати участь у відносинах. Вона реалізується тоді, коли ми в стосунках пізнаємо «іншого».

Дух постійно діє в нас, готуючи нас до того, щоб ми змогли побачити Ісуса все ясніше. Відправною точкою цього процесу є наше знання про те, що Ісус шукає нас, як втрачену вівцю. Ісус в Євангелії говорить набагато більше про Бога, який шукає людину, ніж про обов’язок людини шукати Бога. Наша віра в Ісуса ґрунтується на впевненості в тому, що Він живе у глибині нас. І в цьому пошуку Він веде нас від зосередженості на нашому его до нашого істинного «Я». Такою є подорож християнської молитви: з Ісусом, в Дусі, до Отця. Християнська молитва починається там, де ми входимо в молитву Христа, об’єднуючись з Його людською свідомістю. Слідуючи за Ним, знаходячи Його, ми знаходимо справжніх себе. Прагнучи йти за Ним, ми маємо залишити себе позаду. 

 

о. Брайан Пірс OP «Бог радикального милосердя» 

Воскресіння Христа — зовсім не кінець історії. Смерть і Воскресіння фактично є лише початком. Воскреслий Христос відправляє нас з місією — назад до зламаного світу. Ми знаходимо себе на шляху «до далекого краю» і згадуємо, що Царство Боже може бути знайдено не на фінішній межі, але тільки у наших ближніх. Місія Ісуса не завершиться, поки кожна втрачена вівця, кожна дочка і син не будуть знайдені і повернені додому. Воскреслий Господь помазує нас, своїх блудних сестер і братів, вдихаючи в наші душі силу Святого Духа: «Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; Як Я вас полюбив, так і ви любіть один одного» (Ін 13:34). Його люблячі обійми, якими Він охоплює світ, стають еталоном для нашого життя. Бог насправді настільки глибоко і сильно в нас закоханий, що готовий провести вічність у пошуках кожної останньої зі зниклих овець, кожної останньої блудної дочки і сина, кожної зниклої драхми.

.

о. Жан-П’єр де Коссад SJ «Віддання себе Божому провидінню« 

Віра осягає істину, не бачивши її — вона доторкається недосяжного, бачить щось більше ніж можуть сприйняти тілесні очі. Віра є ключом від скарбниці, джерелом премудрості і Богопізнання. Бог відкривається і виявляє себе у будь-якій речі через віру. Вона все висвітлює, відсовує завісу та відкриває вічну істину. Все видиме — лише метушня, істинний сенс всього є прихованим у Бозі. Ми потрапляємо в пастку як божевільні, замість того, щоб піднести свій погляд і повернутися до витоку, до початку кожної речі – туди, де все є святим, надприроднім, божественним.

.

Євангеліє від Луки
(Лк 15:1-32) 

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!… Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Ілюстрація: Джоті Сахі «Мандала Доброго Пастиря»,
сучасний християнський живопис Індії

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB