03.09.2018

(о. Джон Мейн OSB | Кім Натараджа Obl OSB | о. Беда Гриффітс OSB | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

IMG_2387

о.Джон Мейн OSB «Шлях невідання»
( р. «Бог — центр моєї душі»)

Медитація є дуже простою. Медитувати — означає просто перебувати в самому центрі нашого буття. Перебувати у спокої. Єдина проблема, з якою ми стикаємося на цьому шляху, полягає в тому, що ми живемо в світі божевільного руху, тож тиша і вкоріненість здаються абсолютно неприродніми для більшості з нас. Але якщо ми звернемося до природи, то побачимо, що все зростає від центру назовні. Центр — це місце, в якому починається все, чим ми є і це те, на що вказує медитація. Медитуючи ми вступаємо в контакт із центром нашого буття. Це повернення до нашої основі, до нашого джерела, до Бога. Св. Іван від Хреста в своїх роздумах про сутність медитації писав, що «Бог є центром моєї душі». Повертаючись до нашого джерела та основи, ми повертаємося до нашої чистоти. Заклик до споглядання і медитації для ранніх Отців Церкви був закликом до чистоти серця. Це бачення, що не є затемненим егоізімом, егоцентричними бажаннями чи образами. Серце, що живиться та рухається завдяки однієї лише любові. Медитація веде нас до чистої ясності — ясності бачення, ясності розуміння та ясності любові — ясності, що походить з простоти.

Медитація — це шлях уваги. Ми повинні вийти за межі думок, за межі бажань та за межі уяви. Там, за межею усього ми почнемо усвідомлювати, що ми є тут та зараз — в Бозі, «в якому ми живемо, рухаємося й існуємо» (Діян 17:28). Шлях простоти — це шлях одного єдиного слова, шлях повторення одного слова. Це шлях вірності до повторення нашого слова щоранку і щовечора. Цей шлях веде нас за межі всіх слів, за межі лабіринту ідей — до цілісності та єдності.

.

Кім Натараджа Obl OSB «Важливість підготовки до медитації»
(«Школа Медитації», Курс 1, лист 47)

Св. Йоан Касіан вчить, що ми повинні підготуватися до моменту молитви, вже намагаючись бути такими, якими хотіли б бути у самій молитві. Ми повинні стати «людьми молитви», — не тільки у момент, що передує нашій медитації і не тільки під час самої медитації, але також і у просторі нашого повсякденного життя. Нам необхідно сформувати особливе ставлення до життя, спростити наші потреби та бажання. Ми можемо спростити наше життя в цілому, так, що вже ніщо не в силах буде відвернути нашу увагу від Божественного.

Найважливішою підготовкою до глибокої безмовної молитви є внутрішнє очищення, метою якого є те, що отці та матері-пустельники називали «чистотою серця». Для Касіана, також як і для його вчителя Евагрія Понтійського, духовна практика неодмінно включає в себе очищення від «злих думок», — а під цим вони також мали на увазі і «очищення емоцій». Говорячи про це, вони мали на увазі очищення від егоцентричних бажань, безладних емоцій, викликаних пораненим его. Рекомендації Евагрия своїм учням є такими — перенаправити, виховати і трансформувати ці бажання через їх усвідомлення, щоб не залишати їх на милості непропорційно виражених емоцій, що спотворюють сприйняття реальності і не дозволяють побачити Божу Присутність. Томас Мертон пояснював це так: «Те, що отці-пустельники шукали найбільше, було їх власним істинним «я» у Христі. І для цього їм доводилося повністю відмовитися від хибного, формального «я», яке було сфабрикованим під соціальним примусом у «зовнішньому світі»». Медитація — наша найпотужніша зброя, бо вона відкриває нас для Святого Духа, який «співчуває нашій слабкості, і хоча ми є нечисті, він часто приходить до нас. Якщо він знайде, що наш дух молиться йому з любові до істини, він опускається на нього і розсіює цілу армію думок і міркувань, які наш дух оточують» (Євагрій). Молитва і медитація, таким чином, ведуть нас до трансформації, зцілюючи наше зранене его.

На сторінках Євангелія Ісус наполягає на тому, що саме наші «злі думки», наше негативне мислення і сприйняття заважають нам жити у Божій Присутності: «те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любоді­яння, злодійство, лжесвідчення, хула. Це те, що оскверняє людину» (Мф 15: 18-20). Ісус вчить, що спочатку нам необхідно пережити внутрішнє очищення: «очисти перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони» (Мф 23:26). Але в той же самий час нам сказано, що якщо ми витерпимо до кінця, адже «кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф 7: 8), ми відкриємося до усвідомлення Божественної Присутності в нашому серці.

.

о. Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру»

Світ та плоть створені Богом та призначені для воскресіння. Вони стають джерелом зла, коли ми прив’язуємося до них — тобто, коли ми ставимо їх на місце Бога. Ми повинні принести у жертву світ та плоть, тобто, освятити їх, запропонувавши їх Богові. Ми повинні відректися від наших пристрастей та бажань, і віддати їх Богові. Тоді вони стануть святими. Наше вічне буття — це буття в Божому Слові. Гріхопадіння — це наше падіння з вічного існування в Слові. Це падіння в наш нинішній стан свідомості, в якому все є розділеним, все зосереджене на собі і знаходиться в конфлікті зі всім іншим. Кожен з нас — це слово в єдиному Слові. Усвідомити своє справжнє «Я» означає усвідомити свою вічну «ідею» в Слові. Гріх є невдачою в усвідомленні істинного «Я». Це падіння у відокремлене, двоїсте «я», в основі якого лежить ілюзія, оскільки воно втратило зв’язок зі справжнім буттям у Бозі. У цьому сенсі весь світ нашої нинішньої свідомості — це ілюзія. Реальний світ — це світ, що має вічне буття у Бозі. Те, що ми бачимо — це лише тінь реального світу. Бачити світ таким, яким він є, означає бачити його у Слові, де кожен момент у просторі та часі зосереджений в одній точці. Такою є перспектива блаженного прозріння — пізнати себе, всіх і все в інтегральній та нерозділеній єдності у Слові.

.

Євангеліє від Марка
(Мк 7: 1-8, 14-15, 21-23)

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, і, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийня­то дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. 5 Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роб­лять за переданням пред­ків, а їдять хліб немитими руками? Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лице­мірів, як і написано: люди ці шанують Мене уста­ми, серце ж їхнє далеко від Мене. Марно ж ша­нують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. Бо ви, залишивши заповідь Божу, до­тримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, – те й оскверняє людину. Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оск­вер­няє людину.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB