05.08.2018

(о. Джон Мейн OSB | о.Лоренс Фрімен OSB | Жан-П’єр де Коссад SJ | Євангеліє від Матвія)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_05082018b

о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін: духовні листи»
(л. 7 «Повертаючись додому», червень 1979 р.)

Використовуючи просте слово «віра», ми намагаємося охопити великий спектр людського досвіду. З точки зору святого Павла усе християнське життя формується за допомогою віри: Шлях Христа починається в вірі і закінчується вірою. Інклюзивність віри показує, наскільки вона фундаментальна для життя нашого духу. Віра — це, по суті, досвід, в якому ми переживаємо вкоріненість нашого буття у Бозі. Цей досвід приходить разом з абсолютною впевненістю і довірою, які поглиблюються все більше і більше, тому що глибини Бога ніколи не можуть бути нами виміряні. Таким є досвід молитви. Цей досвід занурює нас в глибини любові з повною довірою, з повним «відпусканням». Ідея про те, що «Бог є основою нашого буття», не є абстрактним, суто метафізичним поняттям. Ці слова говорять про те, що наша реальність буквально виникає з Божого буття, з єдиної Божественної Реальності. «Наше буття» походить від Буття самого по собі. Щоб відкритися цьому фундаментальному факту існування, нам потрібно підходити до молитви з довірою.

.

о.Лоренс Фримен OSB «Его на нашому духовному шляху»

Ми знаємо Христа в першу чергу не завдяки своєму мисленню, а за допомогою віри. І медитація, «чиста молитва» Св. Іоанна Касіяна, великою мірою є саме молитвою віри. Залишаючи позаду наші думки та слова і залишаючись з молитовним словом, з нашої мантрою, ми здійснюємо акт чистої віри. Це в свою чергу веде нас до досвіду того, чим насправді є віра. Віра — це не система вірувань. Також не є вона і чимось ідентичним нашій теології. Віра — це наші відносини з іншою особистістю, і наша здатність перебувати у відносинах. Ми можемо зберігати вірність відносинам всередині спільноти, в шлюбі або у дружбі. Це отримана нами в дар здатність приймати участь у відносинах. Вона реалізується тоді, коли ми в стосунках пізнаємо «іншого».

Дух постійно діє в нас, готуючи нас до того, щоб ми змогли побачити Ісуса все ясніше. Відправною точкою цього процесу є наше знання про те, що Ісус шукає нас. Ісус в Євангелії говорить набагато більше про Бога, який шукає людину, ніж про обов’язок людини шукати Бога. Наша віра в Ісуса ґрунтується на впевненості в тому, що Він живе всередині нас. І в цьому пошуку Він веде нас від зосередженості на нашому его до нашого істинного «Я». Такою є подорож християнської молитви: з Ісусом, в Дусі, до Отця.

Християнська молитва починається там, де ми входимо в молитву Христа, об’єднуючись з Його людською свідомістю. Слідуючи за Ним, знаходячи Його, ми знаходимо справжніх себе. Прагнучи йти за Ним, ми повинні залишити себе позаду. 

.

о. Жан-П’єр де Коссад SJ «Віддання себе Божому провидінню»

Віра – світло часу, тільки вона осягає істину, не бачивши її: вона доторкається недосяжного, дивиться на весь цей світ ніби його й не було, бачить щось більше ніж можуть сприйняти тілесні очі. Віра є ключом від скарбниці, джерелом премудрості і Богопізнання. Бог відкривається і виявляє себе у будь-якій речі тільки через віру. Тільки вона все висвітлює, відсовує завісу та відкриває вічну істину. Все видиме – лише брехня і метушня, істинний же сенс всього в Бозі. Як же відрізняється Божий задум від наших ілюзій! Ми потрапляємо в пастку як божевільні, замість того, щоб піднести свій погляд і повернутися до Джерела, до початку кожної речі – туди, де все має іншу назву і інші властивості, де все є святим, надприроднім, божественним, де все є часткою повноти Ісуса Христа та камінням небесного Єрусалима, де все в нього входить та веде до його дивної будови.

.

Євангеліє від Матвія
(Мт 17:14-23)

Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.” Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB