«PAX: Ключі до миру» Лист 1

СПІЛЬНОТА ОБЛАТІВ WCCM

1

Історія облатського шляху

Бенедиктинські облати зв’язують спільноту WCCM, що була заснована монахами-бенедиктинцями, із сім’єю ордену Св. Бенедикта. Історично облатами називалися люди, що жили світським життям, але мали бажання зв’язати своє духовне життя з певною монашою спільнотою, приймаючи деякі обітниці. У світі існує безліч форм монастичної духовності для мирян, в яких люди пов’язують своє життя з різними монашими орденами, дотримуючись їх специфічної духовної дисципліни.

Облати WCCM

Більшість учасників нашої спільноти – звичайні світські люди, християни різних конфесій. Будь-яка людина, що на шляху медитації розпізнала прагнення до більш глибокого споглядального життя, має можливість принести облатські обітниці та стати світським монахом. Бенедиктинські облати WCCM наслідують приклад Джона Мейна та, утворюючи окрему частину спільноти, поєднують в своєму буденному житті медитацію із бенедиктинською молитвою. Бенедиктинці мають девіз «ora et labora» («молись та працюй»), тому кожен облат, окрім молитовно-споглядальної дисципліни, бере участь у діяльності спільноти, що полягає у передаванні традиції християнської медитації та розвитку медитативних груп. Облати спільноти WCCM підпорядковані до конгрегації білохабітних Оліветанцев, монахом якої є о. Лоренс Фрімен.

Бачення Джона Мейна: «монах у кожному»

Засновник спільноти, о. Джон Мейн, мав думку щодо універсальності монастичного покликання:

 «У кожній людині присутній архетип монаха. Покликання монаха це покликання усього людства. Воно полягає у тому, щоб відкритися своєму вічному потенціалу в Бозі, в новому творінні, центром якого є Христос. За всією різноманітністю людської природи присутня загальна основа, яка об’єднує всіх людей в пошуку Бога, вищої істини і сенсу. Це щось, що зачіпає самі глибинні рівні нашого буття, щось, що ніхто нам не здатний ні дати, ні замінити. Ми повинні розкрити ці глибини, і там ми зможемо доторкнутися до Бога, до реальності. Таким є монах в кожному з нас, в кожній людській істоті. У кожній людині є своє покликання в Бозі, кожен може бути повернений Богом в глибини своєї сутності і пережити там Божу присутність.»

Згідно з цим баченням у сучасному світі шлях монаха має бути відкритим для кожної людини. Цей шлях полягає не у хованні за мурами абатств, але у медитативному шуканні людиною свого внутрішнього монастиря – внутрішнього простору сердця, де ми є віч-на-віч із Божою присутністю. У це місце запрошує усіх без винятку Ісус, кажучи про потаємну кімнату, в яку ми маємо увійти та де маємо молитися «у тайні». Тож, сучасний шлях світського монаха – це поєднання активного життя із дисципліною молитви та споглядання, вкоріненій у давній традиції Св. Бенедикта. Саме за допомогою медитації та роздивляння споглядального виміру духовних текстів о.Джон Мейн зрозумів, що давнє Правило Св. Бенедикта може бути компасом для глибокого християнського життя не тільки в житті духовних осіб, але й в житті звичайних мирян. У нашій спільноті ми практикуємо щоденну медитацію, споглядальне читання Святого Письма та бенедиктинського Правила. Читаючи Правило у контексті медитативного досвіду, ми намагаємося вслуховуватися не тільки в його обмежену часом та давньою культурою букву, але й у сам дух цих повчань, роздивляючись глибинну основу та універсальний сенс, що може бути пристосований до реалій сучасного життя.

.

1_1

ЧИТАННЯ ПЕРЕД МЕДИТАЦІЄЮ

Правило Св. Бенедикта
(Пролог)

Слухай уважно, дитя, настанови вчителя і схили до них слух серця твого. Прийми їх, зберігай їм вірність та виконуй, як пораду Того, хто любить тебе. Праця послуху поверне тебе до Бога, від Якого ти відпав лінню непослуху. Моє слово звертається до тебе до того, хто відрікається від власних бажань в намірі бути воїном істинного Царя Господа Христа, приймаючи міцне та славне знаряддя послуху.

МЕДИТАЦІЯ

ЧИТАННЯ ПІСЛЯ МЕДИТАЦІЇ

Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру«

Як розуміти послух? Вбогість це зречення від світу, цнотливість зречення від плоті, а послух зречення від себе. Це найбільш радикальний вид зречення. Але що таке «я»? «Я» це принцип розуму і відповідальності в нас, корінь свободи. Це те, що робить нас людиною. Але це «я» не є автономним, воно підпорядковане закону, тому, що в Індії називають терміном «дхарма», і що святий Фома Аквінський називав Вселенським Розумом, Законом Всесвіту. Вважати, що «я» має абсолютну свободу, що воно є сам собі закон велика ілюзія. Це первородний гріх.

«Я» має підкорятися Богові, вселенському Закону, і таким чином знаходити справжню свободу, інакше воно втратить свободу на догоду природі, несвідомому. Такою є основна природа «я»: воно не є статичною субстанцією, повною в собі. Воно має силу самотрансцендентності, здатність повністю переходячи до іншого, виходити за рамки себе, віддаючись Вищому «Я» Духові. Коли це відбувається, ми починаємо жити, виходячи з принципу внутрішнього Життя, із Закону Розуму, ми вкорінюємося в Бозі. Це мудрість, радість і безсмертя. Це мета, заради якої людина була створеною, це є справжній послух.

break 

.

© Марія Захарова Obl OSB, Альберт Захаров Obl OSB
«PAX: КЛЮЧИ ДО МИРУ»
Введення в традицію бенедиктинських облатів WCCM

Підпишіться на розсилку оновленнь нашого сайту