20.06.2018

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Джон Мейн OSB | Йоганн Таулер OP | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_20062018b

о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло»

Зерно, що потрапило на зораний ґрунт, проростає та будить духовні сили любові й життя Христа, що діють у наших надрах. Ми невпинно закопуємо зерно глибоко в наше серце, кидаючи його на зорану землю. Ми не дивимося, як воно росте, адже ми й не можемо цього побачити. Царство незриме, бо воно не може бути усвідомленим. Чиста свідомість Царства перебуває поза межею самосвідомості. Отже, ми невпинно оремо землю, вкидаємо зерно і дозволяємо йому впасти у мовчанні. Ми залишаємо нашу цікавість, нашу спрагу контролю, володіння й наглядання. Насамперед відкидаємо спокусу захопленості тим, що відбувається в нас самих. Якщо ми справді хочемо духовно зростати, то повинні відмовитися від зосередженості на собі й загубитися в чистому подиві.

У невпинному повторенні молитовного слова містяться довіра й прихильність, що дозволяють не обертатися назад. Така вірність позбавляє нас необхідності перевіряти – що відбувається, чи впало зерно у потрібне нам місце? Віра, яку ми посідаємо, звертає наш погляд лише вперед: без захопленості минулим, власними досягненнями, без спроб аналізу того, що відбувалося минулого тижня або в дитинстві, відкидаючи самоусвідомлення у споглядальній вбогості. У вірності своєму щоденному поверненню ми об’єднуємо минуле й майбутнє у Христовому «зараз». Медитуючи у спільноті ми залишаємо захопленість своїм еґо, завдяки взаємному мовчанню, вірності та витримці, звертаючись до чуда і спокою єднання у Христі, які утворюють між нами зв’язок.

.

о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін (Духовні листи)»
(л. 5 «За межами себе»)

Людський пошук знаходить своє завершення в шляху трансценденції. У цьому полягає велике послання християнства — зерна досвіду трансценденції посіяні в грунті нашої людяності. Духовна подорож веде нас не до розриву з людською природою, але до її сповнення. Духовний шлях є природним продовженням людяності.

Досвід трансценденції не може бути підлаштований до якихось наших власних пріоритетів. Адже трансценденція — це в першу чергу найчистіший дар. По-друге, за своєю природою вона охоплює всю цілісність нашої особистості. Наше допитливе, схильне до об’єктивації та постійно зосереджене на собі его не може просто стояти осторонь, не входячи у досвід. Досвід трансценденції розгортається у глибинній природі речей — у нашій людській природі. Ісусові притчі про Царство Боже говорять нам про те, що підставою цього досвіду є природне зростання. «Царство Боже – мов зерно гірчичне, коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні» (Мк 4: 30-32). Будь-які спроби прискорити або уповільнити це зростання були б абсурдними та непродуктивними. Зростання Царства у наших серцях — ось в чому сенс подорожі медитації. День за днем ми дозволяємо лушпині нашого его йти геть. Подібно до насіння, ми вмираємо для самих себе і тим самим виповнюємо своє призначення, свою справжню сутність, приводячи потенціал власного життя до здійснення. Те ж саме відбувається і в будь-який монашій чи звичайній християнській спільноті, коли вона пускає коріння, дозволяючи Божій любові наповнити і розширити себе. У християнському баченні реальності процеси природного зростання завжди мали особливу важливість. Благодать нерозривно пов’язана з природою, вкорінена в ній. У християнській вірі відкуплення завжди передбачало, що все зростання людства є зосередженим та об’єднаним у Христі, розділяючи Його безмежність. Таємниця повноти та зрілості у Христі — це нескінченне зростання. Таємниця, за словами апостола Павла, — це Христос, що живе в тобі.

.

Йоганн Таулер OP «Царство Боже всередині нас: Проповіді»

Людина, вправляючись в добровільному служінні любові і не роблячи нічого сама від себе, отримує те, що її в молитві повністю охоплює та таємно звертає всередину, де вона лише виповнює слова святого Ансельма: «Не звертай увагу на множинність зовнішніх справ, прокинься від мороку образів та думок і сиди, спочивай і піднімай себе самого над самим собою!». Коли Бог побачить, що душа настільки повно перейшла зі свого «Я» до «Не-Я», то підніме Він її силою Своєї любові і направить вгору.

.

Євангеліє від Марка
(Мк 4: 26-34)

І сказав: Царство Боже подіб­не до того, як коли чоловік кине насіння в землю; і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як – не знає він. Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? Воно – мов зер­но гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зіл­ля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB