12.06.2018

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Беда Гриффітс OSB | Олів’є Клеман | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_12062018b

о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло»

Досягнення християнського ідеалу розуміється як процес зростання у ньому. Очевидно, що цей ідеал доступний усім людям, якщо ми віримо, що його досяг Ісус. Бути святими для нас – а це і є наше покликання – означає брати участь у повноті Його святості. Мірою нашого єднання з Христом ми дедалі повніше починаємо усвідомлювати суть зосередження в Ньому на оточуючих. Шлях зосередженості на інших можливий тільки як шлях єдності. Отже, стаючи цілісними особистостями – навіть на власне здивування, – ми досягаємо більшої зосередженості на людях, що нас оточують. Бути святим означає бути цілісним. Джон Мейн часто говорив про зв’язок цих двох слів — святість (holiness) і цілісність (wholeness). Святість і цілісність – ще один спосіб нашої спрямованості до інших; до того ж цілісність доступна кожному з нас тільки в єднанні з оточуючими. Це шлях благості. Отже, все в нас має охопити наша християнська трансформація, необхідно відкинути всі розділення і внутрішні протиріччя. Ми сміливо повинні полишити нашу розколоту свідомість, знаходячи простоту.

Коли все в нас об’єднується і гармонійно взаємодіє, ми переживаємо спокій та благість. Що більше наше самовладання, то легше нам відмовитися від себе. Всі ці порізнені частини нашого буття зливаються воєдино під керівним впливом сили, яка, перевершуючи мислення й чуттєвість, об’єднує їх на вищому рівні свідомості. Це сила Духа Святого. Медитація являє собою шлях до буття, повністю відкритого для сили Духа, Духа Христа, єдиного в любові з нашим духом. Отже, під час медитації ми проявляємо себе не через думку чи почуття. Ми проникаємо в реальність нашого духу, що невідворотно включає нас у реальність Христа. Ми не можемо знайти свій дух без набуття Христа. Наші сили, розумові та емоційні, безсумнівно, залишаються з нами. Ми повертаємося до них після кожної медитації, і можемо сподіватися, що, очищені безмовністю, вони стануть прозорішими і ми зможемо плідніше їх використовувати. Вони залишаються з нами, але – якщо можна так сказати – як мовчазні, ненав’язливі супутники на духовному шляху. Вони супроводжують нас у подорожі до надр нашої духовної ідентичності, й там відбувається їх перетворення. Це робота єдності, інтеграції. Це підготовка до входу в Царство – Царство, в якому ми можемо брати участь, перебуваючи виключно у стані єднання, подібно до дітей.

.

о. Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру»

Переходячи до божественного життя, душа повинна померти для цього світу, для тіла і для себе. Вона повинна померти для своєї тварної природи, але знайти життя в Бозі, через Бога і для Бога. Вона стає частиною океану, але не перестає існувати. Святий Франциск Сальський говорив: «Крапля води, що потрапила в океан апельсинового соку, отримала здатність говорити. Чи не вигукне вона у великій радості: «Воістину, я живу, але, насправді, це не я живу, а океан живе в мені, а моя душа є прихованою в його глибинах»? Душа, що вливається в Бога не гине, бо чи може вона загинути, увійшовши у життя? Навпаки, вона живе, але живе вже не сама по собі». Такими є глибини душі, її вічне життя. […] Ця Основа, це Джерело містить все, все в перебуває в ньому. Це — мир, що перевершує всяке людське розуміння… У цьому спокої і мовчанні приховане Слово, в якому все існує від початку у повноті буття. В Слові ж присутній Дух, що перебуває у всьому творінні і в серці кожної людини, в нашому внутрішньому бутті. Цей Дух є Любов’ю, що пронизує кожен атом Всесвіту, що наповнює кожну живу істоту, що надихає кожне людське серця та що веде все до єдності. У цьому Дусі ми єдині у Слові, але завжди є унікальними за своєю сутністю, відображаючи світло Слова, і в цьому Слові ми єдині з Отцем, Джерелом всього: «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине» (Ін 17:21). Це наше покликання — стати одним цілим з Богом в єдності, яка долає всі розділення, але в якій кожна індивідуальна істота знаходить свою інтегральну цілісність.

.

Олів’є Клеман «Витоки»

У Стародавній Греції символом називали розламане навпіл кільце, поєднання половинок якого при зустрічі слугувало розпізнавальним знаком. У Христі світ відновлюється як символ, як повнота символів. Невидиме просвічує крізь видиме. Видиме набуває сенсу в невидимому. Перше і друге суть взаємні символи один одного у «будинку світу», в якому Бог є трансцендентним центром. Бог перевершує як чуттєве, так і відкрите для розуму, але у втіленні Логосу Він пронизує Собою і те, і інше, переображуючи та поєднуючи їх. Світ — це величезне втілення, що зіткнулося з протидією гріха: diabolos (роз’єднання), протилежність symbolon (з’єднання) *, весь час намагається роз’єднати половинки кільця, але вони знову з’єднуються у Христі. Християнський символізм виражає не що інше, як єднання у Христі Божественного і людського (діалог між якими є космос, єдність творіння), він розкриває у Христі рух слави між «землею» і «небом», між видимим і невидимим. […] Поняття «людської природи» у Отців Церкви означає єдність буття всіх людей — тієї Єдиної людини, що була зруйнована гріхопадінням, але знову отримала єдність у Христі: «У Втіленні Слово змішалося з людиною та сприйняло нашу природу, щоб людське було обожене цим змішанням з Богом» (Григорій Ніський «Проти Аполлінарія»)

* Слово Символ походить від грецького іменника symbolon, що походить від дієслова symballo, що означає: зближувати, єднати, розгадувати. Антонім symbolon — diabolon. Диявол — той, хто відокремлює, розколює. Це грецька версія староєврейського слова satan, що означає «диявол» і «розщеплення». (Пере Фольч «Перенесення і символізація»)

.

Євангеліє від Марка
(Мк 3: 20-35)

Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. І, почув­ши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. І як­що дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. І якщо сатана повстав сам на себе і розді­лився, не може встояти, але прийшов кінець його. Ніхто, вві­йшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо ра­ніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. Навколо Ньо­го сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. І від­повів їм: хто мати Моя і брати Мої? І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB