М. Захарова, А. Захаров «Кенозис та медитація», ч. 2

(Великопісний ретріт «Медитація та кенозис»: Львів, 24 березня)

slides_schemes.cdr

КЕНОЗИС

У християнському богослів’ї є дуже важливий термін, що описує сходження до світу або воплочення заради спасіння людини Божого Слова, Христа. Це грецьке слово «кенозис». Цей христологічний термін пов’язує в одне ціле таємниці Різдва, Ісусового земного життя та Хресних Страстей з Воскресінням. Охоплюючи усю глибину таємниці Христа, ідея кенозису є ключем до розуміння «великої картини» людського духовного шляху та того, як саме цей шлях відбувається практично, що є його рушійною силою та паливом.

Грецьке слово «кенозис» перекладається як «спустошення», та походить від слова «кенос», «пустка» («порожнеча»). У Посланні до Филип’ян (Флп 2:7) є цитата, що українською перекладається як: «применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини». У грецькому тексті цього уривку ми зустрічаємо саме слово «кенозис», тож фактично під «применшив себе» слід розуміти «спустошив себе». Якщо ми уважно придивимось, то помітимо, що саме спустошення, або як би сказали сучасні психологи, вільність від власного его, є головною практичною рисою земного життя Ісуса. Ісус завжди вказує за межу себе, називає себе Шляхом, дверима до Того, Хто більше Його: «Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті». Також Ісус завжди вказує, що істинна благість не може бути привласненою нашим его, вона завжди «не є нашою»: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!». Ісус не є авторитарним господарем рабів, Він називає своїх учнів друзями та каже, що «прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох». Життя Ісуса – земне та воскресле – це буття Словом, що лунає з Безмовності Джерела. Ісус є зосередженим не на собі, Він завжди зосереджений на Отцеві. Наше слідування за Ним – це зосередженість на тому, хто не є зосереджений на собі, а зосереджений на «Тому, Хто більший за мене». Це залишення себе та ця увага до Інших, увага до самого Джерела Інших – це життя Святого Духа в нас. Також це і є молитва Христа в нас, до якої ми приєднуємось молячися. Цей стиль життя веде Ісуса до кульмінації — до Хреста, як прояву любові, вільної від егоїзму: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».

Кенозис – це шлях, на якому Бог у Христі спустошив себе від себе самого, вийшов за межи себе, та став людиною. Напевно, ми можемо сказати, що кенозис є постом або медитацією Бога. Цей піст та ця медитація ведуть до зустрічі Бога з людиною. Це перший крок, та він вже є зробленим. Другий крок має зробити людина, яка, як казав Св. Йоан Хреста у «Темній ночі души», має стати живою іконою Христа, або за думкою ранньохристиянського теолога Тертуліана має стати «другим Христом» («Christianus alter Christus»).

wayofcross_wccm_break

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe