14.03.2018

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Жан Марі Гелет OP | митр. Калліст (Уер) | Євангеліє від Йоана)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

IMG_5792

о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло»

Хрест веде нас до вбогості духу […] Бажаючи пізнати вбогість духу, ми повинні прийняти її як досягнення меж власного існування і можливостей, відкриття нездатності рухатися далі самостійно. Але все ж ми знаємо, що рухаємося далі. Ми знаємо, що Хрест поширюється на всю необмежену нескінченність Воскресіння. За нашою конечністю лежить простір Бога.

Убогість духу є «чудесною вбогістю», адже коли ми торкаємося цієї межі існування (ось що таке хрест: дотик до цієї межі), вона раптово віддаляється, дивовижним чином розширюючи наше буття. Це і є воскресіння. Швидше за все, ми не відразу зрозуміємо, чим є міць такої експансії. Мине якийсь час, перш ніж ми розпізнаємо в ній особистісну силу Ісуса, Його безмежне існування, нове буття Воскресіння, що наповнює і розсуває рамки нашої свідомості. Не одразу приходить це розуміння. Та щоразу, коли ми проходимо через хрест, коли ми торкаємося краю, наш рубіж відсувається вперед. Кожного разу ми бачимо Його у дедалі яснішому й чистішому світлі. Саме це відбувається в нашій медитації. Молитва надає остаточного сенсу нашому досвіду вбогості в будь-якій життєвій ситуації. Молитовна формула провадить нас до цієї межі. Вона веде нас туди й утримує там, поки не настане час нашого розвитку. Вона вчить нас чекати, бо воскресіння й розвиток – це дар Господній.

о. Жан Марі Гелет OP «Єдність з близьким Богом»

Неможливо стати на шлях єднання з Богом, продовжуючи вірити, що Він далекий. Не можна молитися, думаючи, що Бог там, а я тут. «Бог і я – єдині» — стверджував Майстер Екхарт. Ця єдність існує тут і зараз, єдність осіб, які не є нічим іншим, як єдиним цілим.   Людина може увійти до життя Христа, що сказав «Я і Отець — одно.» (Ін. 10:30). Це страшне горе для людини – думати, що Бог далекий від неї. Можливо, це ти іноді далекий від Бога, але Він ніколи не віддалявся від тебе. Ми часто віримо, що відстань між Богом і нами залежить від нашої віри, від наших сумнівів або наших помилок. Якщо у тебе немає натхнення, якщо ти почуваєш себе винним, якщо ти страждаєш, то говориш, що Бог є далеким від тебе. Але якщо ти не можеш відчути, що ти поряд з Богом, просто усвідом, що це Він з тобою. Це те, що сталося на Хресті: Ісус не уникнув людського відчуття, що Бога більше немає поруч, що Він мовчить, що Він далекий. «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (Мр. 15:34). Але Бог був присутнім в Людині, Яка кричала від відчаю. Слід зодягнутись в Бога так, щоб ніщо тебе не зачіпало, не зіткнувшись з Ним. Спочатку все зіткнеться з Богом, Він повинен перенести все, що тобі самому належить перенести: «Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріхи світу» (Ін 1:29). Бог несе разом з тобою хустку твого страждання. Зв’язок Бога і Людини доходить до цього через втілення Сина. Бог не лише знає і визнає твої страждання, але випробовує їх перший.

митр. Калліст (Уер) «Внутрішнє царство»

Преображення і Воскресіння істотно пов’язані з Розп’яттям. Як християни ми дійсно є свідками «надзвичайної радості», про яку говорить Євангеліє (Мф 2:10); але ми не повинні забувати слів: «хрестом радість явилася всьому світу» (недільна утреня). Преображення космосу може відбуватися тільки через самозречення, аскетичну стриманість та піст. […] Тільки покаяння, metanoia, повна переміна розуму, а значить — шлях творчої хресної смерті.

Але що ж насправді мається на увазі під покаянням? […] Ми ближче підійдемо до суті питання, якщо розглянемо буквальний сенс грецького слова, що позначає покаяння: metanoia. Воно означає «зміну розуму»: не просто жаль про минуле, але фундаментальну трансформацію нашої здатності дивитися на речі, новий погляд на самих себе, на інших і на Бога — «велике розуміння», по слову Пастиря Єрми. Велике розуміння — це не обов’язково емоційна криза. Покаяння — це не приступ докорів сумління і жалості до себе, але навернення, перенесення центру нашого життя на Святу Трійцю.

Євангеліє від Іоана
(Ін 3:14-21)

Ісус сказав Никодиму: «Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський, щоб кожний, хто вірить, у Ньому мав вічне життя. Бо так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Адже не послав Бог Сина у світ, щоб судити світ, але щоби спасти світ через Нього. Хто вірить у Нього, не судиться, а хто не вірить, той уже осуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина. Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби не виявилися його вчинки. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Богові!

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB