Християнська медитація FAQ — «Основи»

Найчастіші питання про християнську медитацію у традиції о.Джона Мейна OSB — «Основи»

• Поняття «молитовна формула» у текстах о.Джона Мейна OSB

• Використовування о.Джоном Мейном OSB терміну «християнська мантра» 

• Християнський вимір сучасного розуміння терміну «медитація»

• Дисципліна у християнський медитації

• Біблійні підстави для медитації 

• Чому говориться, що не слід роздумувати в процессі медитації над значенням молитовного слова, яке вимовляємо?

 

 

Питання: В текстах о. Джона Мейна часто згадується вираз «молитовна формула». Що це і чому не пишеться просто «молитва»?

 

Відповідь: О. Лоренс Фрімен та о. Джон Мейн користуються таким терміном тому що в духовній дисципліні, яку вони викладають, в даній традиції християнської медитації йдеться про радикально просту, «вбогу», інтелектуально аскетичну молитовну практику. Багато людей звикли до того, що молитва повинна містити в собі велику кількість образів, слів і логічних конструкцій. Але медитативна традиція о. Джона Мейна вчить саме споглядальній та тихій молитві, в якій будь-яка словесна складність зведена до мінімуму. Св. Іоанн Касіян у своїх «Співбесідах»* говорить про молитовну формулу (лат. formula pietatis), яку повинен «повторювати і утримувати монах, відмовившись від усіх тілесних турбот і занепокоєнь». Джон Мейн пропонує в якості такої формули новозавітне слово «Маранафа», подібним чином траппіст о. Томас Кітінг OCSO (засновник руху «Центрованої молитви») в дусі трактату «Хмара Невідання»** радить прості та глибокі молитовні слова – Jesus, Abba, Love («чим простіше, тим ближче до справ Духа», як пише автор «Хмари»). Тому цілком логічно, що всі вони говорять про формулу, вказуючи на монологічну молитву — на слово або коротку фразу, якими людина в даній ситуації молиться, з якими входить в невпинну молитву (лат. oratio perpetua). Також у своїй традиції о.Джон Мейн вживав слово «мантра» (докладніше про це питання читайте нижче), популярне в 60-х роках у тієї аудиторії, до якої він звертався, посилаючись на «формулу» Іоанна Касіяна. Формула – щось фіксоване і незмінне. Отче Наш, Символ Віри та інші традиційні молитви, літургійні тексти – все це в буквальному сенсі саме молитовні формули, які своїм постійним формулюванням визначають наш досвід стояння перед Богом, спілкування з Ним, перебування в Його присутності. Також слід зазначити, що цей метод споглядальної молитви не є альтернативою іншим молитовним формам, навпаки, він має доповнювати та підживлювати своєю простотою усе різноманіття шляхів християнського духовного життя.

* Іоанн Касіян у творі «Десять співбесід отців, які перебувають в Скитської пустелі» викладає основні принципи споглядальної молитви і пропонує молитовну формулу «Поспіши, Боже, звільнити мене; поспіши, Господи, на допомогу мені»

** «Хмара невідання» (The Cloud of Unknowing) – книга анонімного англійского католицького містика XIV століття.

Редакція christian-meditation.com.ua

Питання:  Мантра — не християнське поняття?

 

Відповідь:  Слово «мантра» на сьогоднішній день міцно увійшло в мовний ужиток сучасного городянина, є перекладом терміну на санскриті, що означало священний вираз чи слово, призначене для багаторазового молитовного звернення. Слово сприймається часто як термін, що відноситься виключно до східних релігій. Але сама по собі практика, з якою може асоціюватися це слово була властива також і ранньому християнству. По суті медитація з мантрою – це молитовна практика, в якій одна і та ж коротка молитовна формула повторюється в перебігу певного часу. Подібна практика існувала з часів раннього християнства і називалася монологічного молитвою, вона ж отримала розвиток в ісіхастській традиції. Подібна духовна дисципліна практикувалася в основному в чернечому середовищі, тоді як у східних релігіях такий підхід був ширше розповсюджений у середовищі звичайних людей. Саме тому Джон Мейн, відроджуючи традицію християнської споглядальної молитви, звернувся до слова мантра, євангелізуючи його – в той момент воно було більше знайоме сучасній людині, ніж аналогічні традиційні терміни з класичної церковної мови. Оперуючи цим терміном, він завжди вчив робити основою медитації молитовні формули, вкорінені в християнській традиції.

Важливо відзначити у світлі поширеної критики слова «мантра», що використовувалось в контексті християнської медитативної традиції о.Мейна, воно передбачає не механічне або бездумне «начитування», а усвідомлену і уважну молитовну рецитацію, в якій розум не розсіюючись на рефлексії, укладений в простоту і глибину окремого священного слова або короткої фрази. Такий спосіб християнської медитації не пов’язаний з досягненням будь-яких «особливих» відчуттів, його основою є вірність своїй молитовній формулі, яка веде до смирення, стабільності щоденної дисципліни, тверезого переживання основи поточного моменту – безмовної присутності Бога «тут і зараз»: «Повторення слова, сповнене віри, збирає все наше буття в одній точці. Воно веде нас до тиші, концентрації, належної міри усвідомлення. Все це дозволяє нам відкрити розум і серце справі Божої любові в глибинах нашої істоти» (о.Джон Мейн OSB „Мить Христова”)

Редакція christian-meditation.com.ua

Коментар о.Лоренса Фрімена по даному питанню:

«Одне з питань, що викликає сумніви в тому, що медитація в дусі о.Мейна – це християнська практика, пов’язаний з вживанням мантри – як з самим терміном, так і з практикою її використання згідно з традицією. На цей рахунок існує чітке і обґрунтоване вчення. Св Іоанн Касіян дає ключ до мудрості християнського пустельництва в чудових 9 і 10 Співбесідах про молитву: убогість духу, смиренне повторення кількох священних слів, званих по-латині «formula», допомагають нам утримувати увагу на Господі, замість нас самих. Класичний твір XIV століття «Хмара Невідання» говорить про «одне мале слово», яке допомагає нам повернутися від відволікаючих чинників до таємниці Бога. За своїм прозрінням, Джон Мейн назвав це слово «мантрою», щоб співвіднести цю типову християнську традицію з загальнолюдською мудрістю. «Мантра» – це також англійське слово, згідно Оксфордського словника англійської мови, незважаючи на те, що воно часто використовується відносно обіцянок політиків.

Санскритське слово «мантра» перекладається як «щось, що очищає, захищає розум» (санскрит – мова, з якої походить більшість європейських мов). Воно відноситься до короткого вірша з Писання або до священного слова, яке повторюється багаторазово з особливою глибокою увагою. Розарій, слова Меси, благословення і знайомі, часто повторювані молитви – все це мантри в цьому сенсі. І, крім того, є вказівка Ісуса, в якій він вчить нас не базікати, не проголошувати довгі і складні промови, а «зайти в потаємну кімнату, і молитися не устами, а в тиші», як каже Касіян, «шукач не слів, а сердець».» (о.Лоренс Фрімен OSB «Дорогоцінна перлина»)

«Ми рекомендуємо слово-молитву «Маранафа»* […]. Ми називаємо це слово-молитву «мантрою». Цей термін, що походить із санскриту, відповідає тому, що Касіян визначає як «формула», а «Хмара невідання» називає «одним малим словом». Сучасна англійська повністю асимілювала термін «мантра», як раніше єврейське «амінь» і грецьке «Христос». Досить імовірно, що це один із знаків, що вказують на великий і таємничий процес, який поєднує в шлюбі Схід і Захід. Однак східне походження цього терміну не має істотного значення. Важливою перевагою його вживання є усвідомлення того, що ця медитація відрізняється від того процесу, який ми звикли вважати молитвою. Мова не йде ні про розмову з Богом, ні про роздуми про Бога, ні про прохання чогось. Слово «маранафа» означає арамейською – мовою, якою користувався Ісус, – «Прийди, Господи». Це одна з найстаріших збережених до наших днів християнських молитов, яка в ті часи фігурувала в якості – як ми б назвали це сьогодні – мантри». (о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло — шлях христианської медитації»).

о.Лоренс Фрімен OSB «Питання про християнську медитацію» , 4. Християнська мантра

о. Беда Гриффітс OSB Cam «Медитація і Нове Творіння в Христі», ч.3 «Мантра в християнській традиції»

* Марана́фа – фраза, літургійний вигук арамейською мовою (сирійський діалект). Вжито в 1Кор 16:22, Отк.2:20 (грецькою, перекладено як «Гряди, Господь»). Існують різні варіанти перекладу фрази: «Прийди , Господь наш» (у запису («Maran atha»), «Господь іде» («Маran Аthа»), «Господь прийде» або «Господь прийшов». Фраза вживалася ранніми християнами як вітання при зустрічі. Слово»Маранафа» використовувалося в служіннях, щоб закликати присутність Божу під час Вечері Господньої і для того, щоб висловити бажання про те, щоб Господь повернувся для утвердження Свого Царства.»Маранафа» є богослужбовим реліктом, що дійшов до нас від ранньохристиянської спільноти, поряд з такими семітськими словами, як «Алілуя» і «Осанна». 

 

Питання о. Лоренсу від редактора порталу Baznica.Info: Багато людей лякаються слова «медитація«, для деяких людей воно асоціюється тільки із східним езотеризмом і ніяк не співвідноситься з християнською традицією. Що Ви скажете про його застосування в християнському контексті?

 

Відповідь: Слово «медитація» – дуже давнє слово в словнику християнської духовності. Традиційно молитва описувалася як процес, що включає в себе різні елементи. Lectio – читання Святого Письма, Meditatio – пережовування слова, з подальшим перебуванням в тиші і потім contemplatio – споглядання, як дар Божий для нас. Таким чином ми можемо сказати, що медитація – це той шлях, яким ми готуємо себе, свої серця до дару споглядання. Існують різні способи медитації. Ми дотримуємось одного з найдавніших методів медитації, якому вчили отці-пустельники, особливо Св. Іоанн Касіян. Ця форма молитви веде нас до того стану, який ранні християни називали чистою молитвою (лат. oratio pura). У ньому молитва стає тихою, ми залишаємо позаду всі слова, думки, і входимо в те, що називається молитвою Духа.

Інтерв’ю о.Лоренса Фрімена з Павлом Левушканом (Baznica.Info), Рига, травень 2010 р. 

 

Питання о. Лоренсу від редактора порталу Baznica.Info: Наскільки коректно технологізувати, засновувати молитву, медитацію на технології?

 

Відповідь: Вчителі християнської духовності виділяють різні школи молитви. І всі вони визнають необхідність дисципліни в молитві. І медитація – це дуже проста, хоча і не легка дисципліна молитви. Є велика різниця між технікою і дисципліною. Техніка – це те, що ми практикуємо, відштовхуючись від своєї власної волі, задовольняючи свої власні бажання. І тут в якомусь сенсі наше его контролює ситуацію. Ви абсолютно праві, в молитві ми не практикуємо техніку, тому що не існує способів контролювати Бога. Але ми можемо приготувати себе до цього дару, до благодаті Духа. У дисципліні ми слідуємо як учні за вчителем (о. Лоренс використовує гру англ. слів discipline – дисципліна і disciple – учень). Дисципліна – це практика, яку наслідує учень, йдучи за Христом. Учень, від слова учитися, є тим, хто вчиться, а дисципліна – це те, що вчить (знову вказується на гру англ. discipline та disciple) .

Інтерв’ю о.Лоренса Фрімена з Павлом Левушканом (Baznica.Info), Рига, травень 2010 р. 

 

Питання о. Лоренсу від редактора порталу Baznica.Info: Читачі наших сайтів часто запитують про те, які є біблійні підстави для медитації?

 

Відповідь: Принципи медитації, як ми її практикуємо, і як це робили ранні християни ми бачимо у вченні Ісуса Христа. У Нагірній Проповіді, наприклад, він дає нам основне вчення про молитву – увійди у свою внутрішню кімнату, зачини двері, і молись в цьому таємному місці. І також Ісус вчить прикладом. Ми бачимо як Ісус молиться різними способами. Він молився в синагозі, в храмі, але Він також регулярно віддалявся в тихе місце. Ми бачимо Ісуса, який молиться в Гетсиманському саду. Як говорить євангеліст Матей, Він повертався до цієї молитви з одними і тими ж самими словами. Практика молитви з повторенням слів є частиною іудейської традиції. І безумовно ми її виявляємо в ранньо-чернечому вченні. На ранньому етапі християнської історії ми знаходимо у Орігена роздуми про ім’я Ісуса. І якраз це згодом стало в Православній традиції Ісусовою молитвою, ісихазмом. Вчення Іоанна Касіяна про молитву серця, яке визнається і західної та східної церквою, є тою загальним підставою. Також і в псалмах говориться «Вгамуйтесь і пізнайте, що Я – Бог…» (Пс 46:11). У Книзі Царів Господь являється Іллі не в бурі, не в землетрусі, а в тихому й легкому подиху вітру. Протягом усієї Біблії великий акцент приділяється необхідності тиші, як умові молитви.

Інтерв’ю о.Лоренса Фрімена з Павлом Левушканом (Baznica.Info), Рига, травень 2010 р. 

 

Питання:  Чому говориться, що в процессі медитації не слід роздумувати над значенням молитовного слова, яке вимовляємо? Хіба правильним буде повторювати якесь слово, в значенні якого я недостатньо розібрався?

 

Відповідь: Такий підхід до християнської медитації – це позиція не емпіричного дослідження, а віри і присутності, духовного бдіння в присутності Того, на кому зосереджена наша віра. Це не означає, що ми не знаємо значення цього слова, або не повинні його враховувати. Ми звичайно ж знаємо сенс і походження слова, яке повторюється. Але точно також, як коли ми кличемо людину по імені, ми не аналізуємо кожного разу, що це ім’я походить, припустимо, з давньогрецької мови, не роздумуємо над смисловими подробицями цього слова. Ми звертаємося не до імені, а до самої людини. «Маранафа» – прекрасна і проста формула, вкорінена в Писанні, що виражає імпульс віри, саму суть духовного пошуку – есхатологічне очікування в сьогоденні, нашу особисту і общинну надію на спасіння, на звершення духовного зростання людства.

Редакція christian-meditation.com.ua

Переклад:  Галина Старух