о. Беда Гриффітс OSB «Псалми та християнська молитва»

articles_bgpsalms1bЗ найдавніших часів піснеспіви з книги Псалмів шанувалися у християнській церкві. Якщо виникали проблеми з інтенціями, що виражаються у деяких псалмах, вони вирішувалися алегоричним тлумаченням. Зразок такого розуміння псалмів ми знаходимо у коментарях до них св. Августина, де псалми сприймаються у якості висловлюваннь Христа як голови Його містичного тіла (Церкви). Не доводиться сумніватися в глибині псалмів, коли вони розуміються таким чином, однак алегоричне тлумачення іноді здійснюється за рахунок їхнього буквального значення (наприклад, слово «вороги» має сприйматися як вказівка на злих духів, що протистоять християнину на духовному шляху). Символічне тлумачення псалмів зберіглося до наших днів, проте, коли ми ближче знайомимося з їхнім буквальним значенням (що практично неминуче для сучасної освіченої людини), нам може стати важко сприймати деякі з них в якості християнської молитви. Ми можемо зустріти почуття гніву, ненависті і помсти ворогам, що суперечить вченню Євангелія про любов до них.

Найбільш складний аспект у сприйнятті псалмів — приписування почуття гніву, ненависті і помсти ворогам, Самому Богові та Месії (наприклад, у знаменитих месіанських псалмах 2 та 109, де можна зрозуміти опис Месії як царя-деспота, що завоює і знищить ворогів). Таке розуміння образу Месії є повністю протилежним образу Ісуса Христа, Який дозволив ворогам глумитися над Ним, і Який прийшов не зруйнувати, а врятувати.

Слід враховувати, що древній Ізраїль розвивався у контексті вкрай дуалістичної культури, де Бог вважався відокремленим (слово «святий» також може мати значення «ізольований») від людства та створеного світу. Люди також сприймалися відокремленими один від одного і від навколишнього світу. Святість Ізраїлю розумілася як відокремленість святого народу від інших народів світу. В результаті, стародавні євреї відчували себе оточеними «ворогами». Добродійні були відокремлені від «злодіїв», а праведні від грішників, причому врешті решт «лиходії» та «вороги Ізраїлю» повинні були бути знищені, Месія повинен був завоювати ворожі народи і покласти їх під свою п’яту. Таким був історичний та культурний контекст, і цей дуалізм якраз долається втіленням Божого Слова, приходом Ісуса. Він зруйнував стіну між юдеями та язичниками. Він прийшов не для того, щоб завоювати і підкорити ворогів, а для того, щоб усіх врятувати та примирити з Богом. Він прийшов врятувати не «праведних», а грішників, привести до спасіння заблукалих. Зрозуміло, в юдейської традиції є й інша сторона: почуття універсалізму, пророча мрія про мир та примирення, знання про милість та благодать Божу щодо грішників. Псалми, що є прочитані та зрозумілі таким чином, зберігають свою велику цінність у контексті християнської молитви. Ми прославляємо Бога за Його присутність у світі, дякуємо Йому за людське життя, просимо про милість та прощення, сподіваємося на радість примирення та досягнення єдності з Богом. Псалми мають цінність для християнської молитви тоді, коли ми сприймаємо їх вільними від проявів гніву, ненависті і мстивості, розглядаємо їх в інтенції примирення у Христі всього людства і всього Всесвіту.

break

Переклад: Альберт Захаров Obl OSB

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe