07.01.2018 Різдво Христове

(о.Джон Мейн, о. Лоренс Фрімен | о. Беда Гриффітс | Григорій Ніський, Григорій Назіанзин, Діонісій Ареопагіт | Євангеліє від Матвія)

Читання для щоденної практики християнської медитації у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_07012018s

Народження Твоє, Христе Боже наш, увесь світ осяяло світлом розуму, бо на ньому ті, що звіздам кланялися, звіздою навчалися поклонятися Тобі, Сонцю Правди, і визнавати Тебе, що Ти є Схід з неба. Господи, слава Тобі!
Діва днесь Пресущественного народжує, і земля вертеп Недосяжному приносить, ангели з пастухами славословлять, а волхви за звіздою подорожують, бо ради нас народилось мале Дитятко, Предвічний Бог.
(Тропар та кондак Різдва Христового)

***

о. Джон Мейн OSB, о. Лоренс Фрімен OSB
(«Слово у тиші», «Адвентові рефлексії 2011»)

Все творіння повертається до Отця через Сина. І через те, що Син є першорідним і кінцевим виразом Отця, Ісус стає поворотним пунктом, у якому весь світ прямує до Отця, як до свого джерела. Усиновлення здійснюється через нашу особисту участь у містичному Тілі Ісуса, і так ми стаємо дітьми Божими. […] Врешті решт, мета медитації є такою: усвідомити нашу тотальну включеність в Ісуса Христа, у цикл Його походження від Отця як Слова, і повернення назад до Отця. Для того, щоби ця фундаментальна зустріч відбулася, нам необхідно володіти такими якостями, як уважність та вразливість. Для виконання нашої кінцевої втіленості разом зі Словом, нам слід не лише вслухатися у безмовність всередині нас, але й дозволити циклу Його життя знайти своє завершення в нас, ведучи нас до все більшої глибини безмовності. І тут, у безмовності Слова, ми входимо у Його досвід слухання самого себе, що Його вічно промовляє Отець.

Той, Кого ми чекали буде для нас і новим, і добре знайомим. Він подібний до ясно вираженого, добре підібраного твердження або думки, яка не висловлюється випадково чи несвідомо, але є продуманою і чітко сформульованою — повне правди і міці Слово, що виходить з істинної безмовності і приносить з собою реальність цієї безмовності. «Він прихований і після з’явлення» (Максим Сповідник), і, «залишається безмовним навіть тоді, коли висловлюється, і незбагненним, коли дає зрозуміти» (Діонісій Ареопагіт). Його прихід вартував цього очікування, тому що це не тільки дар, який приходить ззовні. Це також внутрішній вибух, що пробуджує нашу власну справжню природу, і веде нас до усвідомлення дару нашого власного буття. Це те, що знайоме нам тому, що якраз і є в повній мірі людиною. Це те, що приховано від нас завдяки своїй невловимій  божественності. А коли пізнається — повністю розкривається згорток нашої душі,  —  тоді настає загальне перетворення, адже ми починаємо бачити все, як воно є насправді.

(св. Максим Сповідник «Амбігви до Томи», св. Діонісій Ареопагіт «Листи до Гая Ферапевта»)

.

о. Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру»
(р.8 «Таємниця любові»)

Таємниця любові, що діє в усьому Всесвіті, у зірках та атомах, рослинах, тваринах і людині, досягла своєї повноти. У Марії людина вступає у шлюб із Богом; чоловіче й жіноче єднаються у внутрішньому шлюбі в одній людині, і породжують нову людину. Ця таємниця повинна здійснитися і в нас. […] В Ісусі міф зустрічається з історією. Міф розкриває вищу мету й призначення життя, але, не маючи зачіпок в історії, він потопає у світі уяви. Історія сама собою, як проста послідовність подій, не має сенсу. Літопис часів розкриває свій сенс лише тоді, коли історик визначить значення кожної події. Коли історичні події розкривають вищий сенс життя, тоді міф та реальність зустрічаються. Такими є дівственне Народження Христове, Його Воскресіння та Вознесіння: це історичні події, про які свідчать сучасні ним джерела. […] В цей історичний момент світ чуттєвих та психологічних образів набуває свого повного значення. Природа являє сенс та мету свого існування, являє таємницю, яка була прихована з самого початку часів. Людина відкриває свою істину природу і пізнає себе як сина Бога. Божествене і людське зустрічаються «без розділення та змішання».

 

Григорій Ніський, Григорій Назіанзин, Діонісій Ареопагіт
(Св. Григорій Ніський «Велике Огласительне слово», «Проти Аполлінарія»; Св. Григорій Назіанзин «Третє богословське слово»; Св. Діонісій Ареопагіт «Послання до Гая»)

Усе, що є залежить від Того, Хто Є, і ніщо не може бути, не володіючи буттям в лоні Сущого. Якщо все в Ньому, а Він у всьому, чи повинні ми дивуватися вченню нашої віри про те, що Бог одного разу народився людиною і сьогодні Він живе у кожній людині? Як тоді, так і тепер Він присутній в нас. Сьогодні Він є змішаним з нами так, щоб підтримувати наше створене буття. Тоді ж Він возз’єднався з нашим єством, щоб обожити його своїм дотиком після того, як вирвав його у смерті. […] У Втіленні Боже Слово змішалося з людиною і сприйняло нашу природу, щоб обожити людяність цим змішанням з Богом: глина нашої природи є цілком освяченою Христом, початком усього творіння.

Бог втілився в людину, і людина стала Богом, тому що з’єдналася з Богом і зараз становить з Ним одне ціле. Найбільша повнота возз’єдналася з людиною, щоб я став Богом, оскільки Він став людиною. Тут, внизу, у Нього немає батька; там, нагорі, — немає матері: це говорить про Його божественність. Він був загорнутий в пелени, але, повставши з труни, скинув з себе покривало.

У любові Христа до людей, Надсущій зрікся Своєї таємничості і явив Себе нам, сприйнявши наше людство. Однак, незважаючи на цю явленність, або у самій глибині цієї явленності, Він як і раніше зберігає всю повноту Своєї таємничості. Бо таїнство Ісуса перебуває прихованим і саме по собі не може бути висловлено ні словом ні думкою, та залишається невимовним навіть тоді, коли вирікається, залишається незбагненним, коли його осягають.

.

Євангеліє від Матвія
(Мт 2:1-12)

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

break

Читання для щоденної практики медитації — архів текстів, які можуть використовувати як групи спільноти, що проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також із текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації та споглядального читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Ікона Різдва Христового: Dr Stephane Rene

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB