26.12.2017 Різдво Христове

(о.Джон Мейн OSB | о. П’єр Тейяр де Шарден SJ | Майстер Екхарт | Євангеліє від Йоана)

Читання для щоденної практики християнської медитації у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_26122017s

о.Джон Мейн OSB «Спільнота любові»
(р. 9 «Чист ота Христа»)

Різдво — це свято великої радості, бо приходить наш Спаситель. Прихід Спасителя в образі немовляти передбачений у всіх найбільших релігійних традиціях. Він приходить, щоб повернути нам нашу втрачену чистоту, повернути нас до стану ідеального дитинства, адже ми — діти Божі, зберігаємо послух Йому, любимо Його, прагнемо служити Йому настільки досконало і щедро, наскільки можемо. Такою є суть шляху бенедиктинської мудрості, що відкрита для кожного з нас — шукати Бога, щиро бажати знайти Бога в своєму серці, щоб Він воістину народився у житті кожного з нас. […] Святий Бенедикт уявляв собі монаха, як того, хто прагне знайти сакральний вимір у всьому, що б він не робив. Також, це вірно і для бенедиктинских облатів, для мирян. Не існує абсолютно секулярних речей, якщо наше серце відкрите для присутності Бога і для Його цілей.

У ранній монастичній традиції пустельники говорили, що метою і завершенням монашого життя є Царство Боже. Шляхом, яким вони крокували до цієї мети, була чистота серця. Щоб прийти до Царства, до його повноти, ми повинні очистити наші власні серця. Ми повинні постаратися поглибити чистоту нашого серця, щоб бути готовими до приходу Спасителя — готовими відкритися Його чистоті і бути перетвореними нею. Чистота несе з собою свободу Духа. Вона дає нам довіру, з якою ми можемо звертатися один до одного.

Вся наша дисципліна, вся наша самовідданість, вся наша безмовність, вся наша молитва — все це спрямовано до однієї цієї мети: пізнати Його. А пізнавши Його, ми просто не зможемо не проголошувати Його. Ми повинні знати, що час кожного дня нашого життя наповнений Його любов’ю, даром Його спасіння. Що б ми не робили, які б не були наші щоденні труди і завдання, ми робимо це для Нього, з Ним, у Ньому. Ми пізнаємо Його у нашій молитві, у житті спільноти, у благодійності, у нашому служінні один одному, у нашій вірності Його Царству. Суть бенедиктинського життя — у нашому переображенні від слави до слави. У цьому переображенні, як у дзеркалі, відбивається слава Божа.

.

о. П’єр Тейяр де Шарден SJ «Божественне середовище»
(р.1 «Обоження активності») 

Завдяки Втіленню Слова, вся наша душа є присвяченою Христу, який став її осередком. […] У кожній окремій душі Бог любить і рятує цілком весь світ, який переломлюється в ній особливим чином, властивим тільки їй одній. Однак це переломлення, цей синтез не даються нам в готовому, завершеному вигляді з першим проблиском свідомості. Своєю діяльністю ми повинні майстерно поєднати всюди розсіяні елементи.

Якщо вірно те, що згідно з нашою вірою душі так тісно включені в Христа і в Бога, якщо вірно те, що, виходячи з найзагальніших висновків психологічного аналізу, все відчутне є так реально включеним в найдуховніші рівні наших душ, — то ми змушені визнати єдність того процесу, який на всіх рівнях надає руху і направляє всі елементи Всесвіту. І ми починаємо більш чітко розрізняти, як над нашим внутрішнім світом сходить велике сонце Христа-Царя, Христа «аmiсtus Мundo» («покрив світу»), Вселенського Христа. Мало-помалу, від віхи до віхи все просувається до єднання у вищому Центрі, «in quо оmniа соnstant» («в Кому все міститься»). Сила Втіленого Слова поширюється на матерію, спускається в найтемніші глибини нижчих сил. І Втілення буде завершеним лише тоді, коли укладена в кожному предметі частка обраної матерії — одухотворена спочатку в наших душах, а потім разом з нашими душами у Христі — приєднається до кінцевого Центру її сповнення. […] Можливо, нам здається, що Творіння вже давно є завершеним. Але це омана. Воно триває з новою силою, особливо в найбільш високих сферах світу. «Omnis creatura adhuc ingemiscit et parturit» («Все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» Рим 8:22). Завдяки зв’язку матерія-душа-Христос, ми […] сприяємо творенню Плероми, повноти, тобто завершенню світу у Христі.

 

Майстер Екхарт «Про вічне народження», «Проповідь 5а»

«Коли усі речі перебували в глибокому мовчанні, зійшло в мене зверху, з королівського престолу, таємниче Слово». Господи, де то мовчання, і де те місце, в якому промовляється це Слово?

Усі діяльні сили душі походять із її основи, але в самій основі — одна глибока безмовність. Тільки тут є спокій та обитель для народження, тут Бог-Отець промовляє своє Слово, бо ця обитель по природі своїй є відчиненою тільки для божественної сутності. Тут Бог входить в основу душі цілком а не частиною. Ніхто крім Бога не може торкнутися цієї основи душі. Усі творіння не проникають в цю глибину, залишаючись зовні, разом з діяльними силами. Тільки тут душа може споглядати свій образ.

Як же народжує Бог-Отець свого Сина в душі? Так само, як Він народжує Його у вічності. Народжує Бог-Отець cвого Cина в істинному прозрінні Божественної природи — в надрах, в основі і сутності нашої душі і так з’єднується з нею. Якщо належить Богу сказати в душі Своє Слово, душа повинна перебувати в мирі та спокої. Тоді Він промовляє в душі Своє Слово і Себе Самого.

«Він послав Його у світ». Немає місця, що більш підходить для Бога, ніж чисте серце і чиста душа. Тут Отець народжує Свого Сина. Що є чисте серце? Те серце є чистим, яке відсторонено від усього сотвореного.

.

Євангеліє від Йоана
(Йн 1: 1-5, 9-14) 

В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, – і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. То було справжнє Світло, яке приходить у світ; Воно освічує кожну людину. У світі Він був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я; тим, які ні від крові, ні від бажання плоті, ні від бажання чоловіка, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.

break

Читання для щоденної практики медитації — архів текстів, які можуть використовувати як групи спільноти, що проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також із текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації та споглядального читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Ілюстрація: «Різдво», 13 ст., Вірменія

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB