Марія Захарова, Альберт Захаров «Різдво Христове: святкуючи Боголюдську повсякденність»

(Різдвяні рефлексії та вітання від редакції WCCM-Україна)

Fig-2-adoration_magi_pio_christiano_inv31459

Христос рождається! Славімо Його!
Дорогі друзі, сердечно вітаємо Вас і бажаємо радісної, повної світла і глибини зустрічі з таємницею Втілення! Нехай серце кожного з нас стане яслами, місцем народження і слави Христа, місцем повноти Божого життя.

.

IMG_2493

Сьогодні ми святкуємо Різдво Христове, яке вже наблизилося (у латинській традиції шлях пройдено, у той час як у східній ще залишилась певна дистанція). Також в цей час наша спільнота має ще один привід для святкування – юбілей львівської медитативної группи. В обох випадках ми святкуємо просування на шляху – на шляху адвентового очікування народження Сина Божого Христа протягом 4-х тижнів (6-ти у східному обряді) та на шляху спільної практики медитації. Що об’єднує ці святкування та якою є їх глибинна мета?

Якщо порівнювати звикле релігійне святкування та медитацію, можна задатися питанням – що є спільного між зверненням уваги до певного священного історичного моменту у минулому та зосередженням тієї ж уваги на моменті «тут та зараз»? Будь-яка велика духовна подія стає важливою та невід’ємною частиною історії через те, що вона є моментом, коли певна особа переживає досвід глибини реальності, що веде цю особу від поверхні до центру буття. У культурології та сучасній психології це називається досвід нумінозного, досвід джерела реальності. Юнг, наприклад, пояснює цей досвід таким чином: у ньому людина дізнається, що не вона сама є джерелом буття, але щось більше, хтось більший за неї, що одночасно творить та обумовлює її реальність, діючи із глибин її свідомості, її життя. У цьому сенсі Різдво Христове є «Подією подій» — у ньому в «час та простір» втручається Вічність – безмовність Бога-Отця вимовляє своє Слово, що стає реальною втіленою Людиною. Різдво – це пробудження повноти вічного Божого моменту «тут та зараз» у історичному часі. Коли ми пригадуємо історичну подію Різдва Христа у Віфлеємі, ми самі відкриваємося народженню Бога-Сина в нас, у нашому повсякденному «тут та зараз», яке є тим же самим, що і «тут та зараз» Діви Марії дві тисячи років тому. Джон Мейн, коментуючи думку німецького містика Ангелуса Сілезіуса, каже про це: «хоч Ісус і народився у Вифлеємі, якщо Він не народився в наших серцях, перше не має для нас ніякого значення». Тож у медитації, як у молитовній практиці, ми приділяємо увагу цьому «тут та зараз» нашого людського буття, в яке вже увійшом Бог та в якому Він діє, перебуваючи у непорушності своєї вічності. Теперішній момент у своїй вічній глибині – це і є мета будь-якого святкування, яка об’єднує усі свята, що мають реальну та істинну (нумінозну) основу. Мета усіх духовних святкуваннь – не той чи інший окремий момент минулого, але повсякденний Момент Божого Зараз, що був колись пробуджений Богом у людській святості, та тепер може бути пробуджений в нас – в тих, хто святкує. Саме тому так важливо, святкуючи, не забувати про повсякденність та не втрачати із нею зв’язок, перебуваючи в особливому «святковому часі».

Такою є теорія святкування. Але теоретичне святкування – це як торт, намальований на папері. Якщо ми хочемо пізнати щось, маємо обов’язково спробувати це на смак –  почати практикувати. Чим є святкування на практичному рівні? Яким би не було свято – секулярним або релігійним – воно завжди складається з двох аспектів: це зосередження уваги та радість. Святкуючи, практично ми завжди робимо саме це – уважно пригадуємо певний момент, що відбувся у реальній, міфологічній або сакральній історії (де міф стає реальністю), і робимо це із радістю. Зосереджена увага на моменті «тут та зараз» і радість, що виникає від зустрічі із Божою Присутністю, що є джерелом цього вічного моменту – це і є спільна основа будь-яких святкових ритуалів. Перебуваючи разом у спільноті та звертаючи у медитації увагу до глибини моменту, де Бог-Отець народжує своє Слово у нашому серці, ми досягаємо простої та чистої сутності свята, яку у всі часи людство зодягало у різноманітний ритуальний одяг культури та традицій. Тож, святкуємо повсякденність Божого «тут та зараз», входячи своєю присутністю у Присутність Того, Хто Є – у народження Його Слова в нас.

«У міру того як Слово стає плоттю в наших тілах, розумах, почуттях і у всіх наших відносинах, ті, кими ми є, все більше і більше втілюються в Слові. Саме через це ми бажаємо один одному «Щасливого Різдва», а не просто «гарних свят». Щасливого Різдва!» (о.Лоренс Фрімен OSB «Роздуми на Адвент 2019»)

break

Підпишіться на розсилку оновленнь нашого сайту