1.45 «Не турбуйтеся про завтрашній день»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 45)

IMG_6824

Християнська споглядальна традиція надає великого значення відпусканню думок. Важливим наслідком цієї роботи є те, що ми стаємо вільними для перебування у поточному моменті — тут та зараз. Зосередившись на нашому молитовному слові, ми залишаємо позаду думки, які завжди пов’язують нас з минулим і майбутнім. Спробуйте просто поспостерігати за своїми думками. Хіба не всі вони пов’язані з вашими проблемами, надіями і страхами щодо того, що вже сталося і що ще може трапитися? Зазвичай ми використовуємо мить «зараз» просто як сходинку до майбутнього або як спостережний пункт, з якого ми з тривогою або ностальгією дивимось назад в минуле. Ми зовсім не залишаємо місця для теперішнього моменту самого по собі. І все ж у Писанні ми чуємо, що сутнісна природа Бога — це «чисте буття». Коли Бог в перший раз звернувся до Мойсея, він сказав: «Я Бог ваших предків, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова». Це аспект Бога у контексті історії людства. Але коли Мойсей знову запитав Бога про його ім’я, Бог відповів: «Я є Сущий» (Вих 3:14), «Я Той, хто є». «Боже ім’я», сутнісна природа Бога — саме «чисте буття» у теперішньому моменті. Тому «зараз» — це «вузький шлях», за допомогою якого ми можемо увійти в Присутність Бога, що живе в глибині нас.

Саме тому залишення думок позаду є невід’ємною частиною нашої практики медитації. Це питання знову піднімається в Писанні, коли Ісус вчить нас залишати наші думки позаду. Євангеліє від Матвія каже дуже чітко: «Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мф 6:25) Всі наші турботи головним чином стосуються виживання. І Ісус каже абсолютно ясно, що життя — це щось більше, ніж просто виживання. Нам потрібно повністю зосередитися на Царстві Божому: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф 6:33). Замість того, щоб блукати нашими думками, нам потрібно однонаправленно зосередитися на Божественному, повторюючи нашу молитовну формулу, слово «Мараната» — цю одну з найдавніших християнських молитов. Молитовне слово — наш якір, що вкорінює нас в Божій Присутності.

Цей спосіб молитви, ця «відмова від себе» вимагає довіри — повірте, що Бог є тут і що Він звернений до вас. Ісус усвідомлює всі ці наші труднощі та підкреслює, що Бог спрямовує свій погляд на все творіння — на птахів, на лілії в полі, навіть на звичайну польову траву. Він закликає нас вірити в те, що ми теж оточені Божою поміччю, ми теж будемо одягнені і нагодовані: «знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому» (Мф 6:32). Все, що нам потрібно зробити, це зосередитися на наших відносинах з Богом зараз: «не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься» (Мф 6:34). Нам потрібно вирішувати поточні проблеми, які виникають в кожен конкретний момент. Ми зможемо зробити це із зосередженістю і спокоєм, як із безпосередніми плодами «безперервної молитви», постійно повторюючи нашу молитовну формулу, нашу мантру — постійно ставлячи себе на якір у Присутності Бога. Ту саму рекомендацію ми знаходимо у Писанні: «Безперестанно молiть­­ся» (1 Сол 5:17), «Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепа­дати духом» (Лк 18: 1). Йоан Касіян говорить про те ж: «Молитву цього віршика з неослабною постійністю маємо виливати із свого серця, щоб позбутися від нещасть, а у щасті зберегтися від самозвеличування. Роздум про цей віршик має постійно обертатися у твоїх грудях. У всякій справі або служінні або в дорозі не переставай оспівувати його і під час сну, і під час обіду, і в останніх природних потребах» (Співбесіди 10, 10 «Про встановлення безперервної молитви»).

break

Кім Натараджа Obl OSB

 Підпишіться на розсилку новин сайту,
та отримуйте щотижня листи «Школи медитації»