о.Ян Береза ​​OSB «Занурюючись в Бога. Про медитацію та йогу»

Інтерв’ю 2008 р. о.Яна Берези з Магдаленою Мензель (Познаньська парафія Христа Доброго Пастиря, www.dobrypasterz.pl)

45125124о. Ян Береза, магістр філософії та богослов’я, пріор монастиря бенедиктинців в Любіні (1999-2002). Був радником Європейської бенедиктинської комісії з питань міжрелігійного монастичного діалогу (Monastic Interreligious Dialogue), протягом 10 років — членом Комітету Єпископату Польщі з питань діалогу з нехристиянськими релігіями. У 1988 році о.Ян створив у Любіні центр медитації та міжрелігійної діалогу. 

.

— Що таке медитація?

— Це дуже широке поняття, і дуже популярне. У документі «Про деякі аспекти християнської медитації» Папа Бенедикт XVI ще будучи кардиналом назвав медитацію різновидом молитви, який останнім часом викликає зростаючий інтерес, але в той же час він звернув увагу на те, що сучасна культура надзвичайно ускладнює можливість вгамувати глибинну потребу людини у тиші, усамітненні та медитації.

В нашій бенедиктинської традиції йдеться про lectio, meditatio і contemplatio. Медитацію часто ототожнюють з роздумами, і, одночасно, з глибоким вивченням тексту або слова. Одне зі значень грецького слова meletan, від якого походить власне латинське слово meditatio, означає «повторювати». Таким чином, медитація — це розумове повторення конкретного слова або думки. Правда, слід додати, що повторення — це не самоціль: воно лише допомагає зосередити розум, а потім направити його до Бога.

— Споглядання — це те ж саме, що і медитація, чи ні?

— Споглядання стоїть на сходинку вище. У ньому ми вже перестаємо повторювати слова та думки, а наша свідомість цілком занурюється в Бога, стає охопленою Богом. Тут говоримо вже не ми — говорить Він, а ми лише слухаємо. Один з найбільших християнських містиків св. Йоан Хреста пише, що у спогляданні людина забуває про все і перебуває у захопленні тільки Богом. Для нього споглядання — це таємниче і сповнене любові пізнання Бога. У подібному стані навіть роздуми про духовні речі перетворюється на перешкоду, що порушує солодкість і глибокий спокій любовного пізнання.

— Споглядання завжди починається з тексту, з його прочитання?

— Християнство з самого свого початку (і навіть в іудейській традиції вже це було) знало практику повторення слова. У повсякденному розумінні слова щось «означають», а в біблійному — «закликають», «актуалізують». Швидше за все, в цьому криється проблема заперечення або нерозуміння сенсу медитації.

З практичної точки зору повторення молитовного слова може бути продовженням практики lectio divina (духовного читання), але може бути і окремої практикою. Св. Йоан Касіян, наставник св. Бенедикта, в пошуках вчителів молитви дійшов до Єгипту (де в IV-V століттях існували осередки глибокого монастичного життя). Він передав св. Бенедикту покликання повторювати молитовну формулу «Боже, прийди мені на допомогу, Господи, поспіши мені на порятунок». Молитовну формулу потрібно повторювати завжди, навіть якщо життя буде вкрай важким, коли він буде тяжко хворий, коли він буде боротися зі спокусами — у всіх життєвих ситуаціях. Подібний підхід до молитви існує до цього дня — наприклад це Ісусова молитва, в якій повторюються слова «Господи Ісусе Христе, помилуй мене грішного».

У XII столітті в західній Церкви з’явився Розарій, в якому ми повторюємо «Радуйся, Маріє», однак коріння цієї молитви на Сході. У книзі «Розарій — Ісусова молитва Заходу» автор досліджує походження цієї молитви і пише, що якщо говорити про сам метод, то він є набагато старшим, його витоки можна знайти в традиціях індуїзму та буддизму, а в християнство він потрапив через ісламську споглядальну традицію. Святий Ігнатій Лойола рекомендував особливий підхід до медитації, читаючи Святе Письмо уявляти собі те, про що читаєш — з усіма запахами, смаками, — для того щоб зануритися в прочитане. Але також він рекомендував і форму медитації, подібну до тієї, про яку ми говоримо — повторення імені Ісуса в ритм дихання.

— Хто може медитувати? Чи потрібно бути дуже релігійним, щоб мати до цього особливу схильність?

— Медитувати можуть навіть люди зовсім світські, повторюючи звичайні слова: наприклад, «любов». Сьогодні медитація використовується в психотерапії як заспокійливий засіб. Однак для віруючої людини медитація — це форма молитви: ми починаємо молитися словами, потім нам стає достатньо лише одного слова, а одного разу ми приходимо до того, що слова нам вже не потрібні.

Одного старця запитали, що він робить в церкві. «Іноді сиджу і думаю, а іноді просто сиджу у тиші», — відповів він. «Просто сидіти» — це вже можна назвати спогляданням. Це як із закоханими, яким достатньо одної присутності коханої людини.

— А Ви як навчилися медитувати?

— З медитацією все як у п’єсі Мольєра «Міщанин-шляхтич». Коли вчитель пояснює героєві, що той говорить прозою, герой не втомлюється цьому дивуватися. Медитація — дуже природний процес, і деяким людям зовсім немає необхідності їй якось особливо вчитися. Часом я бачу літніх людей, які приходять до церкви за півгодини до св. Меси, сидять і, як мені здається, медитують. Це природний етап в розвитку духовного життя. Але багатьом з нас дійсно потрібно вчитися. Моя підготовка почалася під час навчання, тридцять років тому. З тих пір форма моєї молитви змінювалася. Сьогодні вона швидше нагадує певну форму традиції Ісусової молитви.

— Як християнська медитація співвідноситься із східними її формами, з йогою?

— Я вивчав індійську філософію, вивчав класичну йогу, розбирав оригінальні санскритські тексти. Йога — це також дуже широке поняття. Перш за все, це одна з найстаріших і найбільших розвинених філософсько-містичних систем, та вона має доарійське походження. У пізній період йога була адаптована індуїстською традицією, і саме через індуїзм стала відома в Європі. У самій Індії слово «йога» вживається у більш широкому сенсі та може означати одну з багатьох форм аскетичного життя.

У йозі є дуже багато шляхів, і в деяких з них медитація грає важливу роль. З технічного боку християнська медитація може не дуже відрізнятися від медитації в інших релігіях. Різниця ж — у ставленні до Бога. Класична йога каже про «Ішвару», Ішвара — це філософське поняття, визначення особистісного Бога (але це не ім’я Бога). Християнська медитація веде до єднання з Триєдиним Богом, що відкрився нам в Ісусі Христі. Отець Жан Марі Дешане OSB, бенедиктинець нашого монастиря у Бельгії, написав книгу «Християнська йога у десяти уроках» — ця книга була видана ще в 70-і роки з imprimatur абата і помісного ординарія. Але коли була видана в Польщі, багато хто визнав її провокаційною.

— Медитація у східній традиції — один з елементів йоги. Тоді чим ще є йога?

— Відповідно до класичного визначення, «йога — це приборкання розуму». Йдеться про досягнення свого істинного «я», тобто про те, щоб, відкривши справжній суб’єкт пізнання, відкрити і те, чим насправді є об’єкт пізнання. Томас Мертон висловив це словами «Бог — це моє друге та справжнє Я». Це означає, що ми, досягаючи саму свою глибинну сутність, одночасно відкриваємо у собі образ і подобу Бога, за якими ми створені.

Можна сказати, що класична йога існує понад тими чі іншими релігійними системами, вона використовує філософсько-містичний мову. Вона вказує безліч шляхів, що ведуть до пізнання, до нашого справжнього «я». Власне, те, що в Польщі називається, йогою, це є хатха-йога — напрямок, що акцентує увагу на тілесності та психофізичних вправах. Але йога не обмежується тільки вправами — це, в першу чергу, правила та заборони морального характеру (принципи ями і ніями восьмиступеневої йоги), які слід засвоїти та виконувати, перш ніж приступати до вправ. Серед них — «ішварапранідхана», повне передання себе або посвята всіх своїх дій Богу.

Думаю, що для людей на Заході в цьому криється величезна проблема: вони бажають практикувати йогу, але абсолютно не підготовлені до неї ні духовно, ні морально.

— Чому деякі відгукуються про йогу негативно?

— Основна проблема — відсутність елементарних знань з даного предмету. Те, що пишуть у популярній літературі, має до йоги дуже опосередкований стосунок. Навіть в Індії організовуються комерційні курси йогі, що тривають лише кілька тижнів, після закінчення яких всім роздають дипломи вчителів. Деякі після таких курсів пробують вчити інших. Однак навіть щоб дійсно навчитися деяких вправ з хатха-йоги, необхідно присвятити їй багато років.

З іншого боку, той, хто практикує йогу, але не підготовлений до неї ні духовно, ні морально, може не тільки використовувати її на зло — вона сама може йому «нашкодити». Трапляється, що йогу люди намагаються використовувати в поганих цілях — для розвитку надприродних здібностей або панування над іншими (про що йога явно застерігає). Якщо пацієнт п’є ліки не так, як наказав лікар, він не може мати до лікаря претензії, що той погано його лікує. Це порівняння тим більш вірно, що класичні трактати з йоги складені за зразком медичних трактатів. Саме тому рекомендується займатися нею під керівництвом наставника, якому ми довіряємо і який зможе пристосувати метод і практику до наших духовних можливостей і схильностей. Йога — це не тільки гімнастика, хоча багато її асан використовуються в заняттях звичайною фізкультурою.

Один індійський учитель сказав: «Коли я бачу, як деякі західні люди ставляться до медитації, мені дуже хочеться порадити їм цим не займатися». Також про йогу часто пишуть люди, які, натрапивши на труднощі, згорнули з половини шляху та не мають повного досвіду.

— Ви займаєтеся міжрелігійних діалогом. Скажіть, чи допомагає йога — як елемент, що може стати спільним для багатьох релігій — рухатися в цій справі вперед?

— Відразу після Другого Ватиканського собору бенедиктинцям рекомендувалося почати діалог з монахами інших релігій. Вже тоді існувало глибоке переконання, що на рівні споглядання (там, де немає вже слів) буде легше знайти порозуміння та контакт. Це знаходить своє підтвердження і в тому факті, що чернецтво — своєрідний міст між релігіями. Про це бенедиктинцям ще в 1974 році писав кардинал Серджіо Пінедоллі. Справа в тому, що монаше життя всюди спирається на одні й ті ж базові речі: молитву, працю, аскезу, життя в простоті, бідності і т.д. Можна говорити про діалог життя, діалог у тих чі інших справах — коли представники різних релігій діють спільно на благо інших людей.

У дороговказному документі міжрелігійної діалогу практика йоги визнана одним із способів міжрелігійного діалогу. Ще в 1993 році у нашій бенедиктинській Федерації було видано документ «Споглядання та Міжрелігійний Діалог», що з’явився в результаті співпраці з Папською Радою з питань міжрелігійного діалогу — це величезна допомога тим, хто бажає ділитися духовним досвідом з представниками інших релігій. Нам, звичайно, слід пам’ятати, що подібна зустріч релігій, яку ми спостерігаємо сьогодні, не має аналогів у всій історії християнства, проте, все ще тільки починається, і тому ми стикаємося з труднощами і нерозумінням.

Слід пам’ятати, про що говорив Св. Іван Павло II під час Дня Молитов про мир в Ассізі в 1986 році: «Будь-яка справжня молитва — це дія Духа Святого, який таємничим чином присутній в серці кожної людини». Ці слова виправдовують надію на те, що навіть форми молитви, які історично виникли поза християнською традицією, не є апріорі небезпечними для християнської віри, а справжня християнська молитва залежить не стільки від методу, скільки від дару Святого Духа, даного нам Ісусом Христом.

break

о. Ян Береза OSB (1955-2011) — монах Любінського бенедиктинського абатства, теолог, фахівець з європейської та індійської філософії. Був учасником Комітету Польського Єпископату по діалогу з нехристиянськими релігіями та бенедиктинської комісії монастичного міжрелігійного діалогу («Monastic Interreligious Dialogue, MID»). Заснував в своєму монастирі перший в Польщі центр християнської медитації, працював над перекладами перших польських видань о.Джона Мейна та о.Лоренса Фрімена, відкрив серію польських зустрічей з о.Лоренсом організацією у Познані конференції «Meditatio-2006».


christian-meditation.com.ua/subscribe
Підпишіться на розсилку новин сайту WCCM-Україна