1.32 «Медитація є простою, але не легкою»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 32)


DSCN6986«Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мф 6:25)

У медитації ми прагнемо перебувати в теперішньому моменті — в тому єдиному моменті реальності, де є можливою зустріч із Богом, який сказав про себе — «Я Той, що є», «Я є Сущий» (Вих 3:14). І все ж через кілька секунд ми знову починаємо думати про вчорашній день, планувати завтрашній день або занурюємося в свої бажання, мрії та фантазії. Але Ісус в Євангелії вчить нас перш за все зосереджуватися на Царстві Божому: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.» (Мф 6: 33-34)

Вчення Ісуса про молитву є простим і чистим, воно засноване на здоровому глузді і має в собі тонку мудрість. Проте, нам часто здається, що ми не в силах слідувати цьому вченню практично. Невже Ісус міг навчати цьому звичайних людей?

Відкриття неуважності та поверхневих відволікань нашого розуму упокорює нас. І, таким чином, ми згадуємо про те, що це відкриття є універсальним — шістнадцять століть тому св. Іоанн Касіян вчив способу споглядальної молитви із молитовною «формулою», або мантрою, як ми б сказали сьогодні. До проблеми природних розумових відволікань додається також фактор нашого віку, з усією тією величезною масою інформаційних потоків і сигналів, крізь які ми повинні пропливати кожен день, намагаючись поглинути і класифікувати все це з того моменту, як ми включили вранці радіо або соцмережі та до самого вечора.

Відкривши для себе проблему відволікань, ми можемо легко впасти у зневіру і відвернутися від медитації. «Це не моя духовність. Я не є людиною дисципліни. Чому мій час молитви повинен стати часом для ще однієї роботи?» Часто такий смуток приховує в собі почуття поразки і неспроможності, що циклічно повторюється та є слабкою сторону нашого пошкодженого і відкидаючого само себе его: «Я ні на що не годжуся, навіть медитація у мене не виходить».

На цій початковій стадії нам перш за все необхідно розуміння сенсу медитації і особлива жага, що походять з більш глибинного рівня свідомості, від якого ми, схоже, самі себе ізолюємо. Саме тут, на самому початку, ми стикаємося із спонукаючим імпульсом Божої благодаті, хоча можливо ми ще й не можемо визнати, що саме відбувається у цій дії. Поки благодать приходить до нас ззовні — у формі навчання, духовної традиції, духовної дружби і натхнення. Пізніше вона почне приходити зсередини — як інтуїтивна спрага більш глибокого досвіду. Христос, який в Дусі присутній в більшій мірі всередині нас, ніж поза, штовхає нас ззовні і притягує до себе зсередини.

Все це допомагає нам з самого початку зрозуміти, в чому полягають сенс і мета повторення формули або мантри в медитації. Це не чарівна паличка, яка автоматично очистить наш розум і не кнопка, яка «включить» присутність Бога. Це дисципліна, що «починається з віри і закінчується в любові», яка приводить нас до досвіду вбогості духу. Ми повторюємо нашу молитовну формулу не для того, щоб боротися з відволікаючими моментами, але щоб допомогти нам відвернути нашу увагу від них. Просте відкриття того, що ми можемо зосередити власну увагу, як би ми не були розсіяні, вже є першим великим пробудженням. Це початок поглиблення свідомості, яке дозволяє нам залишати відволікаючі фактори на поверхні, як хвилі на поверхні океану. Навіть на цьому ранньому етапі шляху ми вже дізнаємося про найглибшу істину, залишаючи на деякий час всі свої думки, релігійні або звичайні: це не наша молитва, а молитва Христа, і вона зараз торкається нас.

break

о. Лоренс Фрімен OSB
(Фрагмент з ‘Coming Home’ Resources Book)

 Підпишіться на розсилку новин сайту,
та отримуйте щотижня листи «Школи медитації»