1.30 «Входячи в безмовність»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 30)

1234706_334203443419318_2026706723462530114_n

Нам необхідна рішучість, щоб залишити позаду наші думки, наше «его», вийти із комфортної зони нашої обумовленості, дозволити піти — нехай і тимчасово — нашому почуттю ідентичності та індивідуальної обмеженості, сформованому нашими думками. Нам дійсно необхідно «залишити себе позаду», якщо ми хочемо слідувати за Ісусом у безмовності та якщо ми хочемо відкрити, ким ми є насправді, — дітьми Божими. Отже, в той момент, коли ми входимо в ліс безмовності, ми зустрічаємо там «красуню і чудовисько»: наші напівзабуті спогади прекрасних моментів життя і наші пригнічені страхи. І ось ми знаходимося в тому психологічному та емоційному світі, який о. Джон Мейн назвав «позбавленим світла рівнем усвідомлення пригнічених страхів і тривог», а о.Лоренс Фрімен — «психологічними розсіяннями». Заспокоєння потоку думок поверхневого рівня нашої свідомості дозволяє нам почати усвідомлювати наше індивідуальне несвідоме, де «его» розмістило все те, що, здавалося, загрожує нашій адаптації до навколишнього середовища — все, що забезпечувало наше виживання, коли ми були зовсім юними. І ось, в якийсь момент медитації ми відволікаємося — нас вирує радість, в нас запанував спокій. Можливо, ми раптово відчуваємо, що на очах виступають сльози. Або раптом почуття гніву і роздратування виходить на передній план. Прийміть все, що відбувається: це сльози, що не пролиті вами свого часу, це гнів і роздратування, що не знайшли виходу колись раніше. Всі ці емоції блокували ваш шлях до внутрішнього Центру. Дозвольте їм прийти, назвіть їх, прийміть їх; усвідомте їх, але не намагайтеся відігравати їх знову в собі. У такі моменти ми знаємо, що нас зцілює Христос Цілитель. Всі ці пригнічені емоції є подібними до заморожених брил льоду; винесіть їх на Світло Любові Христової, і вони розтануть, — таким чином ви зробите ще один крок на духовному шляху. Немає потреби знати причини всіх цих емоцій: просто назвіть поіменно своїх внутрішніх демонів, і ваше серце зможе перетерпіти їх краще.

Часом приховані травми досягають поверхні, і, якщо вони є досить серйозними, вам навіть може знадобитися допомога психолога, як підтримка на вашому шляху. Вам потрібне лише розуміння, усвідомлення ситуації, що склалася на даний момент та шляхів взаємодії з нею. Занадто наполегливий пошук причин, в свою чергу, може створити нові перешкоди — ми можемо стати занадто зацикленими на само-свідомості, можемо надмірно зачаруватись нашої власною історією, можемо навіть забути справжню причину нашого перебування на медитативному шляху.

У цей момент наше его може взагалі зупинити наше просування, кажучи нам: «Залиште минуле в спокої! Який сенс знову викликати до життя всі ці емоції?» Часто з’являються думки, що «це лише потурання власним слабкостям», що «краще в цей час медитації зробити щось корисне для інших». Наше его пручається нашим спробам заглибитися, намагаючись зробити цей процес болючим, безглуздим, сухим і нудним. Не піддавайтеся на ці трюки. Ви вільні зробити вибір і зануритися в безмовність медитації, знайти цілісність і відкрити своє істинне «я». Перебувайте у вірі та будьте наполегливими. Пам’ятайте, що все, що зараз відбувається, знаходиться на більш глибокому рівні, ніж ваша раціональна свідомість. Медитація виходить за межу думок, почуттів та образів. Поверхня вашої свідомості може бути пошкодженою, проте в той же самий час оздоровчі процеси будуть відбуватися на рівні, до якого не зможе дістатися ваш розум, — на рівні безмовного єднання з вашим власним глибоким усвідомленням і свідомістю Христа, «розумом Христовим» (1 Кор 2:16). Продовжуйте наполегливо повторювати вашу молитовну формулу, вашу мантру, і вона стане гармонією, що звучить у центрі вашого буття, дозволяючи Христу зцілювати вас, вести всіх нас до цілісності.

break

Кім Натараджа Obl OSB