30.04.2017

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Войчех Чвіхоцкі OP | св. Іоанн Касіян | Євангеліє від Луки)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_04052014s

о. Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє паломництво»
(Конференція «Meditatio 2013»)

Найважливіший принцип споглядального виміру Євангелія — Царство Боже, як і сам Бог, не може стати об’єктом спостереження. Про те ж говорив у II ст. cв. Іриней Ліонський, стверджуючи, що ми ніколи не зможемо пізнати Бога, як об’єкт [1]. Бог не може бути сприйнятий абстрактно, ні як об’єкт фізичний, ні як об’єкт ментальний. Думка Іринея розвивається так — ми можемо пізнати Бога, тільки спільно беручи участь у Його самопізнанні [2].

Згадаймо опис явлень Христа після Його Воскресіння й те, наскільки вони містичні. Присутність Ісуса, як правило, не відразу розпізнається учнями, вони сповненюються страхом. Цей досвід явно виходить за межу їхніх звичайних рамок сприйняття реальності. Але в якийсь момент в кожній з цих історій вони впізнають Його. Хорошим прикладом є історія про учнів, які прямують до Еммаусу (Лк 24:13-35). Учні не впізнали Ісуса, вступивши з Ним у розмову. Їхні серця палали, але вони не змогли Його впізнати. Учні попросили Його залишитися з ними до вечора, і під час трапези, коли Він переломив хліб, їхні очі відкрилися, і вони впізнали свого Вчителя. Але в цей момент Він зник з їхнього поля зору. Учні не були засмучені втратою цього об’єктного способу сприйняття Ісуса, з тієї причини, що натомість в них прокинулася глибока духовна свідомість. В них розкрилася здатність переживати недуальний досвід реальності. У всіх цих історіях учні повернулися до життя з новими силами.

Споглядальний вимір Євангелія — це не те, що ми можемо спостерігати, сприймати об’єктно, в науковому або академічному сенсі. Єдине, що ми можемо, — це отримати досвід Євангелія, брати участь у ньому. І така участь веде нас до перетворення. Ми ніколи не зможемо пережити присутність Воскреслого Христа, якщо не дозволимо Йому бути присутнім в нас самих і серед нас — в наших взаєминах одне з одним.

[1] Як об`єкт — як розумоосяжний предмет або якесь явище, що сприймається почуттями (прим. перекладача). 

[2] «Син все вершить для Отця, здійснює від початку до кінця, і без Нього ніхто не може пізнати Бога. Бо Син є пізнання Отця, а пізнання Сина є в Отці і через Сина відкрито»; «Cлава Божа, сяйво Божої слави — це повністю звершенна людина» (св. Іриней Ліонський «Проти єресей»)

 

о. Войчех Чвіхоцкі OP «Християнська медитація — Шлях і Навернення»
онференція «Meditatio — 2010 Київ», 12.06.2010)

Зупинитися і бути у тому світі, в якому я знаходжуся, з тим собою, яким я є…

Ми зупиняємося, щоб розпізнати присутність Ісуса Христа, Бога в усьому нашому житті. Медитація, споглядальна молитва — не спосіб стягнути Бога з неба. Також вона не є способом викликати які-небудь приємні внутрішні відчуття, навіть якщо це благодатна тиша всередині нас. Часто буває так, що під час медитації людина переживає досвід тиші і благодаті, але знову таки йдеться зовсім не про те, і це не мета медитації. Те саме стосується співу у храмі. Ми співаємо для того, щоби прославляти Бога, серйозні роздуми про мелодію не можуть бути тут метою. Хоча подібна музика іноді буває дійсно прекрасною. Але її естетична цінність не є основним моментом. Медитація дає нам багато внутрішнього спокою, іноді вона дозволяє відпочити, але не для цього ми медитуємо. Ми присутні, перебуваємо у спокої для того, щоб просто бути. Медитуємо, щоб просто бути у присутності Бога Живого. Медитація нічого не додає, вона дозволяє побачити те, що в моєму житті вже і так є.

Саме про це йдеться в цій історії про учнів, що йдуть до Емаусу. Ісус вже був з ними. Але, тільки зупинившись, вони змогли Його впізнати. Зверніть увагу — коли вони впізнали Ісуса, в їхньому житті щось змінилося. Вони зробили поворот на 180 градусів — йшли до Емаусу, потім повернулися назад до Єрусалиму. Це називається навернення (метанойя — грец. μετάνοια, «зміна розуму», «покаяння»). Вони повернулися на 180 градусів. Але щоб навернутися, треба зупинитися. Подібні зміни відбуваються в нашому житті тоді, коли ми медитуємо. Вони відбуваються з часом, оскільки медитація змінює нас, а не світ навколо нас. Ми дивимося на світ іншими очима, відчуваємо його інакше. Все, що нам зустрічається на шляху, — а це приємні і неприємні речі — ми можемо почати переживати інакше, з великим спокоєм і вірою, тому що медитація зупинила нас, зупиняє щодня. Медитація вчить нас, що ми існуємо тільки там, де і коли ми існуємо у Бозі. Іншої дійсності немає. Якщо нам здається, що ми поза Богом, і що поза Богом можна існувати, це стає залишається нашою фантазією, що відводить нас від реального світу. Реальний світ — це Божий світ. Кожна хвилина, віддана медитації, наближає нас до досвіду прийняття реальності.

 

Св. Іоанн Касіян «Співбесіди»
(10.6)

У міру чистоти своєї, всякий розум у своїй молитві або підноситься, або обертається в образах. Розум настільки відмовляється від уявленнь земних, матеріальних предметів, наскільки піднявся стан його чистоти, і це буває причиною того, що Ісус являє самого себе внутрішньому погляду нашої душі іноді смиренним, або в плоті, а іноді прославленим в славі Своєї величі. Бо не можуть побачити Ісуса, що йде в Царство Своє, ті, які, перебуваючи ще в іудейській немочі, не можуть говорити з Апостолом: «Тому ми вiднинi нi­кого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо» (2 Кор 5:16). Але ті одні чистими очима споглядають Його Божество, які, відмовляючись від низьких, земних справ і помислів, сходять з Ним на високу гору усамітнення, яка вільна від шуму всіх земних помислів і сум’яття, яка віддалена від домішку всіх пороків, піднесена чистою вірою і перевагою чеснот, відкриває славу його лиця і образ Його світлості тим, які заслуговують бачити Його чистими поглядами душі.

 

Євангеліє від Луки
(Лк 24: 13-35)

І ось того самого першого дня двоє з учнів ішли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмов­ляли й дискутували, сам Ісус, на­близившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: «Що це за справа, над якою ви дискутуєте у дорозі?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клео­па, сказав Йому: «Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньо­му цими дня­ми?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Наза­ря­нином, мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвя­ще­ни­ки й наші старші на смертний при­суд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав би визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він жи­вий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; са­мого ж Ісуса не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О неро­зум­ні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою сла­ву?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усьо­го Писання те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягали, ка­жучи: «Залишайся з нами, бо ве­чо­ріє, і день вже схилився». І Він уві­йшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, побла­го­сло­вив і, переломивши, давав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став не­види­мий для них. І сказали вони один одному: «Хі­ба не палало наше серце, коли Він го­ворив нам у дорозі та відкривав нам Писання?» Вставши, тієї ж години вони по­вернулися до Єрусалима та знай­шли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Гос­подь воскрес і з’явився Симоно­ві. А ці розповіли про те, що ста­ло­ся в дорозі, та як вони розпізнали Його при ламанні хліба.

 

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Ілюстрація: В. Домчук «Fields»

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB