о.Ципріан Консільо OSB Cam «Назад із майбутнього: Бог буде усім у всьому»

(Проповідь 20.04.2014 р, «Нью-Камальдолі»)

articles_cc7s copy

Нещодавно я почув історію про один бенедиктинський монастир у Північній Африці. Молодий хлопець з місцевого племені часто приходив поспостерігати за монашою спільнотою, намагаючись зрозуміти, чим же займаються весь день ці люди, що ходять у дивному одязі. Поступово він почав задавати питання, і монахи стали пояснювати йому різні аспекти чернечого життя та християнської духовності. Одного разу один з монахів вирішив подарувати хлопцеві Біблію і дав йому завдання почати читати Євангелія. Однак, хлопець повернувся через кілька днів явно роздратованим. Чернець, який дав йому Біблію, запитав, у чому справа, і хлопець, помахавши перед ним Біблією, сказав: «Тут йдеться про те, що він повстав з мертвих!» «Ну так, — відповів монах. «Але що тебе так стурбувало?» І хлопець відповів: «Чому ти не сказав мені про це відразу?!»

Я думаю, що всіх нас трохи бентежить Воскресіння, можливо тому, що ми загрузли в науці або, скоріше, у псевдонауці, що пов’язана зі спробою зрозуміти його, та при цьому ми втрачаємо саму сутність євангельської історії. На популярному рівні набагато легше перенести всю увагу на Різдво, як на найважливішу точку в християнському річному циклі. Немовля — це щось більш зрозуміле та універсальне, ніж важкий для розуміння образ повстання з мертвих. Часто можна почути таку думку, що усі Євангелія, особливо Євангеліє від Марка, — це введення в історію Страстей, і таке ж враження можна отримати від багатьох популярних фільмів про Ісуса. Але ні: Євангелія, і навіть сама оповідь про Страсті, насправді є одним довгим введенням, що вказує на Воскресіння. Весь зміст Євангелій, крім Воскресіння, можна було б назвати таким собі флешбеком — осяянням, що тимчасово припиняє оповідання та повертає нас в минуле. «Чому ти не сказав мені про це відразу?!» Навіть під час святкування Великоднього Трідіума ми вже знаємо про закінчення історії, і саме тому ми сповнені радості та очікування.

Отже, давайте перенесемо акцент на Великдень і Воскресіння Ісуса, визнавши саме в цьому найвищу точку нашого християнського року, адже це так! Це супернова зірка, це вибух в самому центрі нашої віри, та усі наші надії, вся наша любов є заснованими на Воскресінні. Давайте залишимо усю науку та псевдонауку навколо Воскресіння і просто будемо перебувати у присутності та очікуванні перед лицем цієї таємниці, адже без Воскресіння Ісус був би всього лише ще одним мудрим філософом, просто ще одним йогом із супер-сіддхами (містичними силами), або ще якимось політичним радикалом, який приймає мученицьку смерть заради тієї чи іншої ідеї. Без воскресіння Ісус — просто ще один чудовий учитель, який вказує на шлях. Але з Воскресінням Ісус не просто вказує на шлях — він Сам і є Шляхом.

У 80-х був популярний фільм «Назад в майбутнє». Я прийшов до думки, що те, що сталося під час Воскресіння Ісуса можна визначити фразою «Назад із майбутнього». І все це обертається навколо маленької фрази з Послання апостола Павла до Коринтян, яка захоплювала всіх християнських містиків з покоління в покоління: «Бог буде у всьому все» (1 Кор 15:28) Кожного разу, коли я цитував цей вірш раніше в проповідях, я трохи спотворював його у теологічному сенсі, кажучи, що «Бог буде все у Христі», або, що «Бог вже є все у Христі». Звичайно ж, так і відбувається в Воскресінні. Але я міг би повторити це сто разів поспіль і до сих пір не зрозуміти глибини цього: Бог буде усім у всьому! Бог буде усім у всьому! Бог буде усім у всьому! Таким є наше уявлення про кінцевий результат усіх речей, і на цьому заснована наша надія. Ось чому ми знову і знову прокидаємося щоранку: Бог буде усім у всьому! Ніщо не залишиться поза цим! Все розділить славу Божу! Це те, що чекає нас в майбутньому. У Воскресінні Ісуса ми бачимо, як це вже відбувається. Матерія Його тіла також сходить у прославлене «Я», в самість, яка не може бути знищеною смертю. І важливо відзначити, що святий Павло в цьому своєму легендарному вислові — я повторю його ще раз, добре? «Бог буде усім у всьому!» — говорить не тільки про Ісуса. Він каже, що «Бог стане усім у всьому», кажучи про смерть і воскресіння кожного з нас. Бог буде усім у всьому! Бог буде всім у нас! Це кінцева доля людства — бути в Бозі і Богові бути в нас — і також кінцева доля усього творіння, яке стогне і мучиться, поки ми чекаємо цього відкуплення нашого плоті: «всi iстоти разом стогнуть i мучаться донинi; i не тiльки во­ни, але й ми самi, маючи початок Духа, i ми самi в собi стогнемо, чекаючи усиновлення, вiдкуп­лення тiла нашого» (Рим 8: 22-23). Бог буде усім у всьому! Ось чому я кажу, що Ісус повернувся з майбутнього: у Воскресінні ми бачимо, що Бог вже став усім у всьому, в одній неподільній єдності. Це є точка Омега [1]; завершення вже існує. Ісус повернувся звідти, з цього моменту точки Омега, і ця найвища точка людської історії притягує нас до себе. Тепер, як говорив один мій товариш, ви можете йти туди опираючись та сперечаючись, або добровільно та спокійно, але Бог неодмінно буде усім у всьому. Бог вже є усім в Ісусі; і Бог буде усім у вас, в нас і в усьому творінні.

Йдеться про те, що по більшій частині усі ми трохи невірно розуміємо християнське вчення про кінцеву мету життя. Часто ми думаємо, що суть цього вчення в тому, що ми помремо і потрапимо в рай, на небеса. Але це не так. Моє потрапляння на небеса є занадто незначним. Сенс загальної картини виходить далеко за межу мене самого. Кінцева мета всього відповідно до Святого Письма — це нове небо і нова земля: «за Його обiтницею, ми чекаємо нового неба i нової землi, на яких живе правда» (2 Петра 3:13), «Я, Іоан, побачив свя­те місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого» (Об’явл 21:2). У Воскресінні ми бачимо, що Ісус не просто перебуває на небесах; Ісус сам вже є початком нової землі! Ось чому ця порожня гробниця є такою важливою. Матерія Його розп’ятого понівеченого тіла не була залишеною. Вона була прийнята в славу Божу, а це означає, що початок нової землі вже покладений. Я процитую одного з моїх улюблених сучасних богословів, Ніколаса Томаса Райта: залишені наодинці з самими собою, «ми впадаємо в свого роду ентропію, упокорюючись із загальною переконаністю в тому, що ситуація погіршується, і ми нічого не можемо з цим вдіяти» (Н. Т. Райт «Здивовані надією»). Але і при такому підході наше розуміння буває помилковим. «Боже Нове Творіння почалося, і у нас є безліч роботи!» Наше завдання — «жити як люди Воскресіння, що опинилися між Великоднем і останнім днем», коли Бог буде усім у всіх. Ми повинні жити в очікуванні не тільки небес, але і в очікуванні нової землі, як образу Пасхи і як передчуття повноти — стаючи людьми надії, що активно її здійснюють. Наше завдання — здійснити Великдень і з радісною надією очікування того останнього дня, коли Бог буде усім у всьому. Наша праця має бути символом Великодня і передчуттям великого дня явлення нового неба і нової землі. І якби цей сенс зміг проникнути в наші закостенілі розуми, все миттєво змінилося б.

Мені подобається думати про віру, як про те, що приховано в глибині наших вірувань. Надію можна уявити як енергія, яку пробуджує віра, а любов — як дію цієї енергії. Отже, якщо змістом нашої віри є Воскресіння, то наша надія полягає в тому, що в результаті Бог буде усім у всьому. Наша надія спрямована на нові небеса і нову землю, і ця надія повинна дати нам енергію для любові — для дії будування Божого Царства тут та зараз. І саме тому ми будуємо спільноти віри, такі як монастирі, — ми не сидимо тут, аж поки не помремо і попадемо на небеса. Ми знаходимо новий спосіб життя, як люди Пасхи. Ми э частиною нової землі! Воскресіння Ісуса говорить нам не про смерті; воно — про нове життя! Саме тому ми дбаємо про наші тіла, тому ми дбаємо про бідних і один про одного, тому ми пишемо пісні, п’єси та вірші, тому ми працюємо над тим, щоб змінити політичні структури і вирощувати гарні сади, ми будуємо енергоефективні будинки. Це знак Пасхи і це очікуванні великого дня, коли з’являться нові небеса і нова земля. Нова земля вже маэ початок і в нас, через наше Хрещення, через нашу участь в Смерті і Воскресінні Ісуса. Ми завжди носимо в тілі вмирання Ісуса, щоб нашим даром світу було Його життя: «Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкри­лося в тiлi нашому» (2 Кор 4:10).

Бог вже став усім в Ісусі. Хай буде Бог і в вас усім — в мені, в нас. Нехай Бог буде усім у Церкві і в світі, і нехай Бог буде усім у всьому, у всіх творіннях.

 break

[1] «Точка Омега» — концепція о. П’єра Тейяра де Шардена SJ. Отець Тейяр де Шарден писав про Воскреслого Христа, як про Точку Омега — центр тяжіння еволюційного розгортання — такий сенс вкладався їм у уявлення про Космічного, Вселенського, Всесвітнього Христа. «Омега, являє собою, з одного боку, те, що православні богослови називали соборністю — єднання без змішування і злиття без поглинання … Омега — це Бог, Який потаємно пронизав світ Своєю Силою, витягнув його у величезне Древо Життя і наближає до Свого буття» […] «Бог проявляє Себе постійно, але найвищий та найбільш могутній вплив Його на творіння здійснюється через Христа. Піднесений над світом, Він пронизує світобудову. Однак цей універсальний, космічний Христос є невіддільним від Христа історичного — Ісуса Назарянина. Церква, заснована Їм, є великою планетарною силою.» (о. Александ Мень «П.Т. де Шарден: християнин і вчений», 1981 р.)

Вітраж «Воскресіння», англіканська церква св. Хільди Уітбійської, Ланкашир, UK

Переклад: Альберт Захаров