о.Лоренс Фрімен OSB «Великопісні роздуми» 2014 р. (II)

II тиждень Великого посту

 

Субота II тижня Великого посту (22 березня)

articles_lent2014_18b«О щаслива вина — о щаслива вина Адама!» [1] — будемо ми співати у темряві ночі Великої Суботи, або ж, як сказала мати Юліанна Норвічська, «гріх неминучий» [2], маючи на увазі, що він може виявитися корисним. До тих пір, поки ми не побачимо, що це означає, ми залишимося замкнутими в самовідносній пастці гріха, стерильному колі его, в якому будь-який успіх підриває сам себе, і ми відбираємо у себе ту саму просту мету щастя, до якої ми прагнули. Але варто нам одного разу побачити сенс нашої сумної обмеженості, і наша усвідомленість почне своє розширення від самого центру, про існування якого ми не знали до цієї миті. Це нагадує цегляну стіну на платформі 9 ¾ [3]. Щоб потрапити на цю платформу, ми повинні бігти прямо в стіну, що розділяє платформи 9 і 10.

Джон Мейн казав, що такий «ризик всіх, хто любить», тому що ми повинні ризикнути собою, причому не просто власним щастям і безпекою, але самим своїм існуванням, і «без будь-яких попередньо упакованих гарантій, що з’явиться щось інше». Парадоксально, але тільки в цьому випадку наша любов до себе стає зрілою. До цих пір ми всього лише шукаємо самоздійснення через виконання надій і бажань. Але в цей момент — розбуджені щасливим відкриттям «гріха» — ми відкриваємо, що любов до себе означає щось більше: ми виявляємо, що є чимось більшим, ніж здається, — точно також, як і весь світ.

[1] «Щаслива провина» (лат. felix culpa) — вираз з давнього пасхального гімну «Exultet»: «О, щаслива провина, що заслужила настільки славного Спасителя. О, воістину необхідний гріх Адама, що стертий смертю Христа!».

[2] «Гріх неминучий, але Все вирішиться, і зробиться добре» — відомий вислів бл. Юліанни Норвічської («Одкровення Божественної любові»), процитоване в «Чотирьох квартетах» Т. С. Еліота («Літтл Гіддінг», III)..

[3] Алюзія на серію романів Дж.К. Роулінг «Гаррі Поттер». Там, щоб проникнути в чарівний світ, необхідно було виїхати на поїзді з платформи 9 ¾. Для того, щоб пройти на платформу 9 ¾ на лондонському вокзалі «Кінгс Крос», необхідно пройти крізь цегляну стіну, що розділяє платформи 9 і 10.

 

П’ятниця II тижня Великого посту ( 21 березня)

articles_lent2014_17bСуть всіх духовних дисциплін — зростати в простоті, розкриваючи себе любові і вивільняючи нашу здатність любити з замкнутості в рамках нашого его. Першим невпевненим кроком у цьому розширенні свідомості є, за іронією, імітація цієї фінальної реальності. Для звичайної людини природним є почати із спроб любити себе, так само, як і Бог любить себе. Тим не менше, для всіх нас цей перший крок є дуже обмеженим станом свідомості, тому що ми, в першу чергу, стурбовані тільки лише нашим власним виживанням і досягненням щастя за допомогою задоволення наших миттєвих бажань. Всіх нас приваблює можливість різних особистих досягнень, і вся наша уява перебуває в надіях, що подібне самозадоволення може тривати вічно.

Проте потім ми натрапляємо на міцну цегляну стіну скінченності та інакшості. Природна зацикленість на любові до себе на цьому рівні стає фатально обмеженою і жорстко незадовільною. Ми стикаємося з реальністю того, що існують і інші люди, і що ми неминуче ранимо їх, коли поводимося само- центрично. Таким чином, ми відкриваємо одночасно і людську відповідальність, і нашу здатність до безвідповідальності, яку можна назвати гріхом. Сприйняття себе як «грішників» тут має породжувати не так нескінчене почуття провини, скільки цілющий сором, який одночасно розкриває весь наш духовний потенціал і також нашу людську неспроможність реалізувати цей потенціал.

 

Четвер II тижня Великого посту ( 20 березня)

articles_lent2014_16bКоли межі сприйняття стають прозорими, любов поступово виявляє себе в якості головної сили реальності. Любов не має меж. Вона також не має і початку — крім того моменту, коли її присутність трансформує час у вічність. В любові ми стаємо творіннями, що здобувають по благодаті рівноправність з Творцем [1], єднаючись (тепер уже свідомо) з точкою нашого походження — з нашим Джерелом, яке ми можемо знати, але в цьому знанні ніколи не зробимо його об’єктом свого сприйняття. Любов є світло, що спалює світлонепроникність кордонів, що дає нам бачити крізь себе так, що ми не перестаємо при цьому бути собою.

[1] «Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом» (Св. Іриней Ліонський); «… і вся людина обожнилася б, боготворима благодаттю воплоченого Бога, вся залишаючись за природою людиною за душею і тілом, і вся стаючи по духу і тілу богом по благодаті» (Св. Максим Сповідник); ми повинні стати «учасниками Божої природи» (2 Пет 1:4).

 

Середа II тижня Великого посту ( 19 березня)

articles_lent2014_15bВсі ми — дуалістичні істоти, що володіють тринітарним спрямуванням. Християнська модель Бога — істинної природи реальності — така: подвійність Батька-Сина, що долається Духом Святим. Дух завжди являє єдність, зцілює розділеність і примиряє протилежності. Врятувати від задухи тих, хто перебуває в пастці царства подвійності, може тільки дихання цієї єдності. Це положення подібно ув’язненню в тюрмі, вихід на волю з якої лежить лише через уяву.

Звільнення, спасіння, просвітлення, досвід Царства Небесного знімають необхідність вдаватися до фантазій та уяви, відкриваючи для нас вимір Духа і неподвійну реальність. При цьому, звичайне життя продовжує йти своїм ходом, подібно до того, як функціонує комп’ютерна двійкова система числення, — але тепер вона вже розгортається в зовсім новому світі, в якому найдивовижнішим є гострота сприйняття реальності і прозорість усіх кордонів.

 

Вівторок II тижня Великого посту (18 березня)

articles_lent2014_14bВеликий піст є можливістю. Це час очищення, час пізнання радості, що походить з помірності. Час, що нагадує той природний стан, в якому ми повні життя, і повною мірою є самими собою. Під час тривалого безмовного ретріту (споглядальних реколекцій у повній тиші), коли праця медитативної практики вперше стає частиною щоденних обов`язків, ви відзначаєте, наскільки природно ви здатні знову встановити зв’язок з вашим істинним станом. Глибокий спокій поступово заміщає всі поверхневі хвилювання і занепокоєння, які ви завжди вважали неминучими.

Ми дуже легко ототожнюємо себе з нашим хвилюванням. Зрозуміло, що проблеми не стануть раптом самі себе вирішувати, але їх влада над нами зменшиться, якщо ми зможемо їх розглянути в новому світлі. Саме наш потенціал, а не обмеженість, починає визначати наш погляд на світ. Не кожен, напевно, ризикне відправитися в безмовний ретрит, який міг би нагадати те, що було нами забуто. Але проте кожна медитація, стаючи частиною нашого життя, веде нас до цього.

 

Понеділок II тижня Великого посту ( 17 березня)

articles_lent2014_13bДуховне знання є результатом досконалої уваги. Досягти його — значить досягти стану досконалої простоти, яка забере у вас все і залишить вас без нічого. Якщо є щось, що коштує всього, то, отримуючи це, ви повинні залишитися буквально ні з чим. Турбує вас ця думка? Здається безглуздою, або навпаки цікавою? Складно собі уявити — коли ми ще далекі від цього — що саме це «ніщо» (порожнеча, вбогість духом, кенозіс) і є найбажанішою «річчю» в світі. Під час всього Великого посту ми намагаємося пам’ятати про цю істину.

Вимовляйте вашу молитовну формулу, вашу мантру з досконалою увагою. Віддайте в цій практиці все, що у вас є, і тоді ви станете всім тим, чим ви є насправді.

 

II неділя Великого посту (16 березеня )

articles_lent2014_12b«І переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло.» (Мт. 17:2). Швидше простому тибетцю було б простіше побачити в сьогоднішньому євангельському читанні про Преображення Господнє реальну подію, ніж більшості раціонально налаштованих християн, які схиляються до розуміння його в символічному ключі. У кожному разі, сенс історії гранично ясний. Спостерігачеві відкрилося щось більше в Ісусі, ніж те, що в Ньому можна було побачити на перший погляд, дивлячись оком матеріальним. І це щось більше, цей трансформуюче світло може бути побачене виключно іншим поглядом, іншим оком, іншим способом сприйняття.

За словами Віл`яма Блейка, якби наше сприйняття було чисте, то перед нами б «все постало таким, як воно є — нескінченним». Неможливо уявити собі, як це — бачити те, що є безмежним. Межі формують форму всіх видимих об’єктів. Але, очистивши нашу свідомість, ми будемо здивовані тому, що зможемо побачити. Сорока днів достатньо для того, щоб почати, і якщо результат Великого Посту нас не здивує, то значить щось у нас пішло не так.

Фото: о.Лоренс Фрімен OSB