11.04.2017

(о.Джон Мейн OSB | о. Беда Гриффітс OSB | Св. Йоан від Хреста | Євангеліє від Матвія)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_11042017s

о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін: духовні листи»
(л. 2 «Перебуваючи на Шляху», лютий 1978 р.)

Християнська реальність — це Шлях. Це пережитий нами досвід присутності Воскреслого Господа Ісуса Христа. Чудо цієї реальності в тому, що це саме наш Шлях. У Євангелії від Луки все служіння Ісуса представлене в образі руху у напрямку до святого міста Єрусалима. Все Його життя є перебуванням «на шляху», що веде назустріч Його священицькій долі — назустріч тієї миті, коли Він зруйнував всі перепони і обмеження, що були прийняті Ним у втіленні. Саме тому Ісус, за словами апостола Павла, є «дух живо­творчий» (1 Кор 15:45). В євангельській оповіді від Луки Ісус зустрічає своїх учнів, і ті, відповідаючи на цю зустріч, обертаються, змінюють напрямок свого шляху та слідують за Ним. У своєму служінні Ісус прямує шляхом паломництва, що веде крізь любов і страждання до Його Отця. Але коли Його любов являє досконалість в стражданнях Хреста, Він досягає мети свого паломництва, і в славі повертається до Отця — «сідяє праворуч», по праву руку Отця. Євангелист Іоан каже нам, що тепер шлях — це сам по собі Ісус ( «Я дорога, і правда, і життя», Ін 14: 6). Той, хто пройшов та завершив Шлях, сам стає Шляхом.

Християнська молитва динамічно містить в собі присутність таємниці Ісуса. Таким є шлях, по якому ми з вами йдемо. Молитва — це зустріч з особистістю Ісуса, який є Шляхом до Отця. Християнське паломництво це дотик, звернення, слідування за Христом і подорож разом із Христом. З таким розумінням сенсу духовного паломництва християнське життя ніколи не обрушиться в самовдоволено-егоцентричне самозадоволення. Таким є одне з найголовніших християнських прозрінь — повнота сенсу людського буття виходить за межу нас самих. Спасіння не є чимось, чим можна володіти, що можна привласнити собі. Воно є невпинним перебуванням на Шляху, спрямованістю назустріч до динамічної силі Ісуса та спільне з Ним сходження до Отця. Знаходячи Спасіння, ми входимо в Царство Небесне, що є приховане усередині нас.

 

о. Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру»  

Людство як єдине ціле в ході своєї історії — це тіло єдиного Духа. Як казав Св. Фома Аквінський, «усі люди — одна Людина» [1]. Саме ця Людина впала у Адамі і була відкупленою у Христі. Христос є істинне «Я» відкупленого людства. Кожна людина, народжуючись в світі, успадковує гріх однієї Людини, та володіє розділеним, двоїстим, занепалим «я». Але Христос відкупив на хресті цю занепалу Людину; Він взяв на Себе гріх занепалого людства і звільнив його. Він прийняв тіло занепалого людства і перетворив його на тіло Бога. Христос — істинне «Я» відкупленого людства, що повертає його до буття у Слові Божому. Христос, таким чином, втілений в кожній людині, або, скоріше, Він втілений у всьому Всесвіті. Бо, якщо усі люди є однією Людиною, та утворюють разом тіло Христа, то й весь Всесвіт — це єдиний організм, органічне тіло, що вінчається людиною. Еволюція матерії з самого початку йшла до еволюції свідомості в людині — Всесвіт набуває свідомості у людині. Христос прийняв весь цей органічний процес еволюції від матерії до життя, а потім до свідомості в людині. Бог «вiдкрив нам таїну волi Своєї, за Своїм благоволiнням, яке Вiн ранiш поклав у Hьому, в установлення повноти часiв, щоб усе небесне i земне з’єднати пiд главою Христом» (Еф 1: 9-10). Ми можемо сказати разом з індійським філософом Рамануджою, що «весь Всесвіт, що складається з одухотворених і неодухотворених істот, є тілом вищої Істоти, яка править усім зсередини» [2]. Всесвіт ніяк не впливає на буття Бога, але істота, що була присвяченою в божественне життя через втілення, стає тілом Христа. Христос є Духом, що перебуває у Всесвіті, її справжнім «Я», що звільняє її від розсіювання в просторі та часі і об’єднує всі її різноманітні тенденції в Своєму єдиному тілі. Висловлюючись в термінах еволюції, можна сказати, що Він — рушійна сила еволюції Всесвіту, яка, розвиваючись в просторі та часі, досягає істинного буття в Ньому. Матерія досягає єдності з людською свідомістю, а людська свідомість досягає єдності із Богом. Повний сенс втілення полягає в прийнятті всього Всесвіту і всього людства в Боже життя.

[1] Св. Фома Аквінський «Сума теології», IA.IIAE.81.1.
[2] Рамануджа, «Коментарі на Веданта-Сутру»

 

Св. Йоан від Хреста «Сходження на гору Кармель» 

Душа повинна звільнитися не тільки від усього створеного, але також і від усього, що відноситься до її духу, і так іти, оголеною і знищеною. Бажаючи нам це показати і провести нас на цей шлях, наш божественний Спаситель дав нам предивну науку: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її; хто погубить її заради Мене, той збереже її» (Мк 8: 34-35). […] Цю науку дав Христос тим двом учням, які домагалися місця по правиці Його, не відповідаючи прямо на бажання такого піднесення, але, пропонуючи їм чашу, яку сам мав пити. «Чаша» ця означає: померти для власного єства, щоб могла душа пройти тією вузькою стежкою, ставаючи голою та вбогою в усьому, чим володіє у сфері почуттів та душевного в цілому, тобто в своєму розумінні, у бажаннях та відчуттях. Душа повинна, таким чином, бути не тільки вільною від всіх речей чуттєвих і земних, але, так само, бути не обтяженої речами духовними, щоб могла вільно ступати по тій вузькій дорозі. Бо на ній вміщується лише зречення від самого себе та Хрест, що є посохом, на який можна спертися, завдяки чому шлях прискорюється і полегшується. Тому говорить також Господь устами св. Матвія: «ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мт 11:30). Тягарем тут є Хрест Господній. І якщо людина зважилася підняти і знести заради Бога виснаження у всіх речах, знайде в них всіх велике полегшення і солодкість, щоб, так оголившись від усього, могла слідувати цим шляхом, не шукаючи нічого. Якби, однак, ця людина захотіла щось мати для себе, чи від Бога, або від тварини, то вже не була би вона  повністю оголеною та самовідданою в усьому і, як наслідок, не змогла би ні ступити на цю вузьку стежку, ні йти по ній.

 

Євангеліє від Матвія
(Мт 21:6-11; 27:11-14; 33-38; 45-54)

Ученики пішли і зробили так, як ска­зав їм Ісус: привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. Безліч людей розстилали одяг свій по доро­зі, а інші різали гілки з дерев і сте­­лили по дорозі. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! І ко­ли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. […] Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. Тоді говорить Йому Пилат: чи не чу­єш, скільки свідчать проти Тебе? І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; І, сидячи, стерегли Його там. І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. А близько де­в’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі,Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спас­ти Його. Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. І ось завіса храму роздерла­ся надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби роз­крились; і багато тіл померлих святих воскресли і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісу­са, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і гово­рили: воістину Він був Син Божий.

 

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB