27.03.2017

(о.Джон Мейн OSB | о. Вільям Джонстон SJ | Микола Кузанський | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_27032017s

 

о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін»
(лист 4 «Повнота відкритості та життя»)

Суть віри полягає не в зусиллі волі, але швидше у відкритості. Для нас э дуже важливим навчитися розуміти віру в якості позитивного, креативного, тонкого способу буття. Справжня віра э далекою від суворої непохитності, так само як і від пасивності чи квіертізму. Ефективність всього, що ми робимо, залежить в першу чергу від якості самого нашого буття. Наша відкритість також залежить ще від декількох особливих якостей. По-перше, це здатність перебувати в спокої. Ми не можемо бути відкритими по відношенню до того, що є, якщо будемо постійно метушитися. По-друге — здатність перебувати в тиші. Неможливо слухати або приймати, не приділяючи повної уваги. І нарешті, це здатність перебувати в простоті. Наша природа вкорінена в цілісності і Божій чистоті. Цей стан відкритості, що поєднує в собі спокій, безмовність і простоту і є станом молитви. У цьому стані ми знаходимо свою людяність в благій гармонії з Божим буттям в Ісусі.

Шлях медитації веде нас до повноти людської природи, до повноти життя, і покликання до цього стану повноти охоплює всіх нас без винятку. Медитуючи, ми прагнемо залишатися в центрі реальності, вдивляючись в «medio» (лат. — середина) і усвідомлюючи, що це центр не нас, але Бога. У медитації ми вступаємо в живий потік віри, що наділяє сенсом традицію, що сформувала нас. Ми входимо в стан віри, в якому ми безпосередньо і особистісно зустрічаємося з присутністю живого Христа в нас, впізнаючи Його за межою мови і мислення. Ми впізнаємо Його, незважаючи на те, що Він «за межами знання».

 

о. Вільям Джонстон SJ «Християнський дзен»  

Християнство є одним величезним коаном, який вражає розум і перериває подих; і віра є проривом в глибини душі, де душа приймає парадокс і таємницю зі смиренням. Читайте Писання як коан. Відкладіть на деякий час ваші критичні здатності до аргументації і доказу. Перестаньте запитувати, чи дійсно Ісус ходив по воді, чи дійсно існувала зірка, яка вела волхвів. Перестаньте запитувати, що все це означає. Забудьте всі складнощі і просто дозволяйте словам увійти у внутрішній простір вашої сутності , де вони тонко і делікатно почнуть діяти, жити, змінюючи вас. Змініть ваш розум і серце, і опинитеся в царстві Бога, яке є поруч. Це вічний заклик Христа і пророків, гучний заклик, запрошення до відродження, до зміни свідомості, до явлення нової людини.

 

Микола Кузанський «Про вчене незнання» 

Віра уміщає у собі згорнуто все пізнаване, пізнання ж є розгортанням віри. Нас, віруючих в Христа, веде до тієї горі, якою є Христос, знаюче незнання. Коли ми вдивляємося в Нього оком розуму, ми занурюємося в непроглядний морок і знаємо лише, що серед цього мороку височіє гора. Якщо приступимо до Христа з великою постійністю, то скриємося в висоті від погляду людей, що крокують за почуттями, почуємо внутрішнім слухом голоса і громи, побачимо приголомшливі знаки Його величі, почнемо розуміти, що Він — єдиний Господь, якому підкоряється Всесвіт. І поступово піднімаючись туди почуємо голос самого Бога, і ясніше розглянемо Його як би через стоншену хмару.

Якщо віра є великою, віруючий єднається з Ісусом і торжествує над усім тим, що не перебуває в єдності з Ісусом. Якщо віра є бездоганною, така людина силою Ісуса, з яким з’єднується, отримує владу над природою і усіма рухами.

 

Євангеліє від Марка
(Мк 9:17-31)

І відказав йому один з народу: «Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.» Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене.» І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» — «З дитинства», — відповів той. «І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.» Ісус же каже йому: «Щодо того — якщо можеш — то все можливо тому, хто вірує.» І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.» І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він.» Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: «Чому ми не могли його вигнати?» Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.» Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. Навчав бо своїх учнів і казав їм: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.»

 

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB