о.Лоренс Фрімен OSB «Великопісні роздуми» 2014 р. (I)

I  тиждень Великого посту

 

Субота I тижня Великого посту ( 15 березня)

articles_lent2014_11bУмови, в яких з’являється духовне знання, — це радикальна простота. Юліана Норіджська говорила, що молитва — це «стан абсолютної простоти, що коштує всього на світі» [1]. Це і є те, що робить її цікавою — і справжньою. Простота, заради якої ми не віддаємо все, не є справжньою, вона оповита витками ускладнень, що не знайшли рішення. Простота — проста, але не легка. Часом ми зустрічаємо прояви цього «справжнього» в тому, як поводяться діти: їх нездатність до нещирості є одночасно їх силою та їх слабкістю.

Після кількох років постійних складнощів ми можемо відчувати, що ми занадто старі, занадто часто йшли на компроміси, дуже постраждали від життя, щоб хоча б коли-небудь знову досягти такої простоти — хіба що вже на смертному одрі. Однак необхідність знову знайти простоту сьогодні виглядає незаперечною. Цей шлях починається з простого акту уваги. Перший крок на шляху медитації — це приділити увагу своїй молитовній формулі, своїй мантрі, відкрити, наскільки є дивним та привабливим кинутий нам виклик, і, не здаючись, просто почати знову.

[1] Фрагмент з трактату бл. Юліани Норіджської «Одкровення Божественної Любові», цитується в «Чотирьох квартетах» Т. С. Еліота («Літтл Гіддінг», V).

 

П’ятниця I тижня Великого посту ( 14 березня)

articles_lent2014_10bВеликі містики не є ненависниками світу, навпаки, вони зачаровані красою життя та благами, які вона може дарувати. Якщо вони й наполягають на необхідності відстороненості від світу, це викликано тим, що вони можуть бачити те саме, що бачив бл. Діадох Фотікійскій: ми переображуємося в те, чим ми не були, коли наша душа присвячує свою увагу істинній радості та єднанню з Богом, наскільки ми готові докласти до цього енергії та сил [1].

У нас є потенціал стати більшим, ніж ми є. Увага до справжнього щастя наближає нас до цього, об’єднуючи нас з основою нашого буття — за умови, що ми дійсно цього хочемо — і демонструємо своє прагнення хотіти цього, роблячи духовну практику частиною кожного нашого дня.

[1] «По єству благ Один Бог. Але й людина буває благою через ревну старанність про благі вдачі, будучи зміненою в те, чим не є за єством, Тим, Хто істотно благ, коли душа через ревну старанність про добро настільки зробиться сущою в Бозі, наскільки вона за силою своєю забажає того, і діяльно стягне як сказано: будьте благі і милосердні, як і Отець ваш, що на небі (Лк 6:36 ; Мф 5:48).» (Добротолюбіє, т. 3, бл. Діадох Фотікійскій «Подвижницьке слово», 2 ).

 

Четвер I тижня Великого посту ( 13 березня)

articles_lent2014_9bДуховне знання часто починається як певна форма голоду, як спрага чогось, чого ми можемо ні назвати, ні пояснити. Це туга за чимось «більшим», по чомусь «іншому». Це прагнення може супроводжуватися почуттям незадоволеності й неповноти, навіть якщо нам нема на що скаржитися в повсякденному житті.

 У нашому суспільстві ця туга часто помилково діагностується як невроз або психічне захворювання, і пацієнту наказують ліки. Однак, якщо духовна спрага не знаходить відповіді, вона перетворюється на голодний привид, що живе в нашій психіці і шукає альтернативні форми задоволення. І як тільки ми її приймаємо, розпізнаємо і в неї входимо — народжується цілюще знання, і повертається радість.

 

Середа I тижня Великого посту ( 12 березня)

articles_lent2014_8bУ ірландців є прислів’я: «спостерігай за водою, і форель з’явиться». Сила уваги активує в нас зміни, і не за допомогою якоїсь «магії», але через віру, яка також лежить в основі сили взаємодії. Форель просто з’являється. Так само до нас приходить і духовне знання, коли медитація стає просто частиною нашого життя.

У християнському мистецтві Діва Марія часто зображується читаючою. Це символ того, що вона приймає в себе Слово, і таке прийняття дозволяє Христу зодягнутися в нашу форму. Книга, яку вона тримає в руках, не містить звичайного знання — інформації, «книжкового» знання, думок і навіть знання психологічного типу, що добуваються з досвіду. Духовне ж знання приходить зсередини. Воно не дивиться, але бачить. Великий Піст — це час, коли нам слід зосередитися на цьому більш тонкому знанні.

 

Вівторок I тижня Великого посту ( 11 березня)

1268753_239463022893361_761568213_oВиберіть тихе місце і час, що підходить для вашого повсякденного ритму життя, — швидше за все, ранній ранок і ранній вечір. Сядьте зручніше, випрямивши спину, на стілець або на подушку. Злегка прикрийте очі. Поспостерігайте за своїм диханням протягом кількох вдохів. Це допоможе заспокоїти ваш розум, що вічно поспішає, і покаже вам, як це — перестати фіксуватися на своїх думках.

Потім, почніть вимовляти вашу молитовну формулу, вашу мантру. Повторюйте її в тиші, делікатно, з вірою, в простоті, тривало, безоціночно. Я рекомендую вам слово «Маранафа». Деякі куточки вашої свідомості будуть бажати триматися осторонь від цієї простої медитативної практики, що поглинає увагу. «Я вимовляю мантру і розраховую, скільки мені потрібно заплатити податків, або думаю про серіал «Абатство Даунтон», або складаю план поточного дня». Відкиньте цей анклав поділу і контролю. Віддайте увазі, зосередженій на вашій мантрі все, що у вас є, — і тоді ви зможете стати тими, ким є насправді.

 

Понеділок I тижня Великого посту ( 10 березня)

articles_lent2014_6bКоли ми сідаємо на дієту, набуваємо абонемент в спортзал або записуємося на курс, який займе декілька місяців, ми розпізнаємо цінність аскетики. Це грецьке слово [1] означає «вправлятися» або «тренуватися» — що включає в себе і завзятість, і вірність по відношенню до процесу. Ми безмірно захоплюємося подібними якостями в спортсменах, але зовсім не тому, що це робить їх багатими і знаменитими. Ми цінуємо їх відданість справі і момент самовідданості, які і є їх справжніми проявами.

Коли ж справа доходить до нас самих, ми часто буваємо здивовані нашою посередністю, збентежені нашою нерішучістю, слабкістю нашої волі. Однак ми повинні продовжувати свої спроби – так само, як це роблять і спортсмени. Повторення нашої молитовної формули, нашої мантри — це також аскетика. Говорячи так, ми ні в якому разі не стверджуємо, що це «інструмент» або «техніка». Звичайно, все, що б ми не робили, володіє і технічним аспектом, а також робиться для досягнення деякого результату. Але у випадку з нашою медитативною практикою відмінність полягає в підході і в мотивації, яка стоїть за нашими діями.

Аскетика йде набагато глибше і вивільнює трансформативну силу в нас. Якщо ми вступаємо в цей Великопісний період оновлення, народження і простоти з наміром дійсно зробити медитацію частиною свого повсякденного життя, ми не зможемо не помітити цієї трансформації, що відбувається. Той, хто проявить завзятість, здобуде перемогу — «хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт. 10:22).

[ 1 ] Аскеза, від грец. ασκεσις — «вправа».

 

I неділя Великого посту ( 9 березня)

articles_lent2014_5bУ процесі спрощення завжди є щось, що приносить нам задоволення і дає нам енергію. Ми набуваємо речі і зберігаємо їх доти, поки нарешті не забуваємо, в чому ж полягала їхня початкова привабливість чи сентиментальна цінність. У якомусь сенсі вони знову стають «просто речами»,  об’єктами, що нас обтяжують, у яких немає більше ні сенсу, ні контексту.

Тоді вони стають тягарем, обтяжливою ношею — спустошуючою нас, що позбавляє нас енергії. Таке накопичення життєвого багажу — не просто результат минулого часу ; це щось, що лежить в основі старіння, сумний сенс неминучого згасання. Просто стає важче відпускати. Це відноситься не тільки до матеріальної, але й до емоційної сторони життя. Однак духовний вимір, як математична «точка», володіє лише позицією, але не розмірами.

Це означає, що воно реально, але ви не зможете ні зафіксувати, ні виміряти його. У цьому вимірі ви не зможете нагромаджувати об’єкти, і ваші прихильності розчиняться в ньому практично так швидко, як і утворюються. Процес потрапляння в цей вимір, навчання «життя в дусі» деколи стає важкою працею. Великий Піст — це час, даний нам для того, щоб ми переконалися, що ця мета є для нас пріоритетною, — адже, якщо це не так, нас поглине занадто велике нагромадження речей, що вже втратили для нас своє значення.

Фото: о.Лоренс Фрімен OSB