21.03.2017

(о. Лоренс Фрімен OSB | о. Жан Марі Геллетт OP | Псалтир | Євангеліє від Іоанна)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_21032017s

о.Лоренс Фрімен OSB «Великопісні роздуми 2014»

«Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»  (Ін 4:25-26)

Ця заключна частина діалогу між жінкою-самарянкою і Ісусом в оповіданні Іоанна є однією з найбільш драматичних сцен в Євангелії. Вона повна нюансів і маси театралізованих подробиць (Ісус втомився і жадає), непорозумінь, що раптово прослизають та потрапляють в точку актів саморозкриття. Реакція жінки прихована від нас, як від спостерігачів того, що відбувається. По всій видимості бесіда застала зненацька її особистість, що почувала себе раніше в повній безпеці, змусивши переглянути все те, чим вона жила і що знала. Ісус вселяв їй довіру, але в якийсь момент ця довіра була Їм гранично випробувана на міцність. Це дуже характерно для Євангелія — у своєму фіналі сцена зависає в напрузі. У серіалах ми завжди очікуємо цього моменту, знаючи, що обов’язково піде ще один вирішальний епізод, і нам буде показана сенсаційна розв’язка. Але серіали завжди завершуються шоу, в якому ставиться крапка, що підводить підсумки, як правило у вигляді хеппі-енду.

Нам переважно подобається щасливий кінець історій, і ми не дуже любимо, коли сюжет повисає в повітрі. Але євангельська історія більше схожа на реальне життя. Тут немає остаточного підсумку, без того, щоб ми прийняли смерть як і Він. І якщо навіть ми уважно вслухаємся в Євангеліє — навіть це не кінець, а тільки лише тунель, що з’єднує дві сторони гори буття. У нас би не було шансу зараз почути історію про бесіду Ісуса і цієї трохи роздратованої жінки, якби той, хто доніс її до нас, не побачив би світло в кінці тунелю і не розпізнав у ньому Світло Христа. Ще одна незакінчена історія перетворюється на наступний, що зустрічає нас на шляху розповіді поворот, в той час як ми беремо на себе все більшу відповідальність, слухаючи Євангеліє.

 

о. Жан Марі Гелет OP «Єдність з близьким Богом»

Тобі не слід молитися, вважаючи, що Бог там, вдалині, поза тобою. Ти можеш знайти допомогу в молитві, перебуваючи перед іконою або Святими Дарами. Але такий спосіб не повинен приводити тебе до думки, що Бог там, а ти тут, що Бог перед тобою, зовні. […] Молитва – це зустріч, присутність Бога в тобі, Він «ближче до мене, ніж я сам», — говорить святий Августин. Ця єдність реалізується в глибині душі, від серця до серця. Це відкриття Бога, присутнього в глибині душі, Отця, Який в душі зачинає Свого Сина — джерело любові і довіри, незбагненної для людини, в якій не живе Святий Дух.

 

Псалтир 
(Пс 35:10; 138:6-7, 13-16)

В Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. […] Дивне для мене всевідання Твоє; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.

 

Євангеліє від Іоанна
(Ін 4: 5-15, 19-26)

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, по­бли­зу поля, яке Яків дав своєму си­нові Йосифові. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води.  Каже їй Ісус: «Дай Мені на­пи­ти­ся!» Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-сама­рянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, про­сиш пити в мене, коли я – жінка-сама­рянка?» Адже юдеї не спілку­ють­ся із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: “Дай мені напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би то­бі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звід­ки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого бать­ка Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому дже­релом води, що струмує в життя віч­не». Каже Йому жінка: «Пане, дай ме­ні цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єру­са­лимі те місце, де потрібно покло­няти­ся». Ісус промовив до неї: «Жінко, вір Мені, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, ко­го знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, – і нині вона, – коли правдиві по­клон­ники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому покло­ня­єть­ся, повинен поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який назива­єть­ся Христос; коли Він прийде, то спо­вістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я – той, хто го­ворить з тобою!»

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB