27.02.2017

(о.Джон Мейн OSB | о. Беда Гриффітс OSB | Св. Григорій Палама | Євангеліє від Матвія)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_27022017s

о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін: духовні листи»
(ч.1 «Новий монастицизм») 

Медитація — це дисципліна віри, а не техніка, зосереджена на власній трансформації. Це тільки молитва, молитва Самого Ісуса; не слова чи інтенції, з якими Він повертається до Отця, а повнота Його взаємин з Отцем, що ллється через край. Навіть сама по собі спроба говорити особливо індивідуалістично про «мою молитву» веде до того, що ми втрачаємо глибинний сенс християнської молитви: «ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить» (Рим 8:26). Ми вчимося молитві, слідуючи за Вчителем, який веде нас до зосередження творчої та вивільняючої таємниці Його молитви, який вводить нас у потік любові, що струмує між Ним та Отцем. Цей потік і є Дух. Отже, сутність «моєї молитви» в тому, що я йду за межі самого себе, вступаючи в цей потік божественної любові. Саме так реалізується наше об’єднання з Ісусом — не завдяки тому, що ми читаємо або думаємо про цю єдність, але тому, що ми знаємо й переживаємо цю єдність. Мир, радість і свобода духа у повсякденному житті свідчить про те, що цей містичний союз здійснився. Ці плоди медитації зростають разом з тим, як ми відкриваємо, що занурились у потік любові, знаходячи в ньому основу всій реальності: буття саме по собі.

Мить чистої молитви надходить не тоді, коли спрацьовує певний спосіб молитви, але коли трансцендентність тотально втягує нас у глибини таємниці Бога, відкриваючи цю таємницю Бога як таємницю нашого буття. Мить чистої молитви — це не наше рішення якогось завдання, але здійснення самого життя. Несамовитість, ecstasies молитви приходить тоді, коли ми виведені за межу себе і включені в самосвідомість Божої таємниці. «Я», яке ми втрачаємо й знову віднаходимо в Бозі, більш не перебуває у відчудженні самосвідомості від самого себе й від Бога.

 

о. Беда Гриффітс OSB «Повернення до Центру»

Вбогість духу Євангелія — це повна відмова від прив`язаності до матеріального світу. Це визнання того, що все виходить з самого Бога: наші тіла, наше дихання, все наше буття. Ми не можемо повністю володіти нічим, навіть нашими власними тілами, як казав св. Бенедикт. Ми можемо лише приймати все від Бога, кожну мить — наше життя, нашу їжу, наш одяг, наш притулок, наші книги, наших друзів. Все виходить від Бога, все твориться наново кожну мить. Якби не було цього постійного оновлення творіння, світ занурився б в небуття.

Коли ви не прив’язані до світу, ви бачите, як все виходить з рук Бога, бачите все завжди свіжим та прекрасним. Все як символ вказує Бога. […] Зречення від світу ні в якому разі не протиставляється служінню людям навколо нас. Воно являє собою свободу від усіх егоїстичних уподобань. Тільки коли ми вільні від самих себе — вільні від себелюбства і свавілля — ми воістину здатні служити всім оточуючим. У цій свободі можна побачити речі такими, як вони є, і користуватися ними так, як ними слід користуватися.

Світ і плоть створені Богом і призначені для воскресіння. Вони стають джерелом зла, коли ми прив’язуємося до них — тобто, коли ми ставимо їх на місце Бога. Ми повинні пожертвувати усім світом та своєю плоттю, тобто, освятити їх (лат. sacrum facere – «освячувати»), запропонувавши їх Богу.

 

Св. Григорій Палама «Про ісихастів» 
(Філокалія, т. 5)

Та дія розуму є найкращою та найбільш властивою для нього, в якій він, перебуваючи вище себе самого, з’єднується з Богом. Розум, як каже св. Василій Великий, що не розсіюється по зовнішнім речам, повертається до себе, і від себе сходить до Бога прямим шляхом. Цьому руху розуму неможливо впасти в будь-яку оману. […] Розумно кажучи собі разом з Давидом: “Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє – святе ім’я Його” (Пс 102: 1); і віддаючи себе в учні Отцям, слухай, як вони вчать завжди вводити розум всередину і там його тримати.

 

Євангеліє від Матвія
(Мт 6:24-34)

Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? І про одяг чого піклуєтесь? Поди­віться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.

break

 

Щотижневі читання для медитативних груп – архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB