с. Джоан Чіттистер OSB «Коментарі до Правила св.Бенедикта»

«Правило Бенедикта — джерело осяяння на всі часи»

articles_oblate_chittister2

Розділ 20
«Про благоговіння в молитві»

«Якщо ми звертаємося з проханням до кого-небудь, хто володіє могутністю, то робимо це зі смиренністю і шанобливістю, без будь-якої самовпевненості. Наскільки ж з ще більш великим смиренням і щирим благоговінням повинна підноситися наша молитва до Бога, Господа усього всесвіту! Нам слід знати , що Богом буде почута та молитва, що є піднесеною не в багатослівності, а в чистоті седця та зі сльозами розкаяння. Молитва наша повинна бути короткою і чистою, і може бути продовжена лише в разі особливої дії Божої благодаті. Спільнотна ж молитва нехай буде короткою. Коли ж абат або абатиса подадуть знак, нехай усі разом встануть.»

Один рабин сказав: «Коли щось трапляється в природному порядку речей вперше — це називають дивом. Пізніше, коли це повторюється раз за разом — воно вже сприймається чимось природним, і ніхто більше не приділяє цьому уваги. Так нехай же ваше духовне поклоніння і ваша молитва зберігають новизну і свіжість чуда, повторюючись день в день. Тільки таке поклоніння, що виконується від серця і з радістю, буде прийнятим». Завдання молитви — не в тому, щоб встановити рутинний, застиглий раз і назавжди порядок, а в тому, щоб допомогти нам встановити зв’язок з Богом, який перебуває в зв’язку з нами завжди. Певний час, що був відведений для молитви, служить тому, щоб все наше життя за межею формальної молитви стало молитвою. Молитва повинна перетворити все наше життя в «чистоту серця» і в єдність з Богом, вкорінити нас у Його істині, силі і любові, які є Істиною, Силою та Любов’ю як такими.

Також молитва повинна привести нас до глибинного контакту із самими собою. Таке поняття, як «сльози розкаяння» або «сльози умілення» спочатку вказувало на особливий стан душі, яка пізнала свої межі, зустрілася віч-на-віч зі своїми гріхами, прийняла свої потреби і живе в дусі надії. Саме це бачення св. Бенедикт пропонує всім, хто бажає розпочати молитовне життя в дусі його настанов. Таке молитовне життя — це не просто довгі години, проведені в церкві. Скоріше це є час нашого життя, прожитий в Дусі Божому — в Дусі, якому ми відкрилися в ті моменти церковної молитви, що були короткими і сильними, лаконічними і глибокими, стислими за часом, але пробудили нашу душу. «Молитва повинна бути короткою і чистою», вчить нас Бенедикт. Вона не повинна бути затягнутою і стомлюючою, довгою і величною, не повинна бути парадною і розкішною. Ні, бенедиктинська молитва є короткою, ґрунтівною та реалістичною. Вона повинна бути в змозі привести в рух все інше наше життя, що перебуває за межами самого часу молитви. Спосіб життя, при якому людина буквально не виходить з церкви зовсім не є обов’язковою ознакою святості. Жити в невпинному впливі Святого Письма, жити в диханні Духа — ось що таке святість.

wayofcross_wccm_break