о.Джон Мейн OSB

Фрагменти з різних книг

articles_jm_books_dts1b

о.Джон Мейн OSB «Двері в безмовність»
( «Відкриття миті любові»)

«Ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті» (Рим 6: 4) Бути християнином означає встати на абсолютно новий шлях проживання нашого життя. Така можливість є відкритою для нас у Воскресінні Христа і в Його славі, яку ми усі запрошені розділити. Чим же є життя Воскресіння? Новий Завіт недвозначно говорить нам про те, що Воскреслий Ісус може бути сприйнятий тільки оком віри. У євангельському оповіданні ми бачимо, як Він був помилково прийнятий за садівника, і потім, пізніше, був раптово впізнаний. Наше бачення повинно прояснитися, щоб ми змогли побачити Воскреслого Христа, щоб Його слава осяяла все наше життя. Таке ясне бачення ми можемо знайти тільки в новому вимірі віри, де ми вчимося бачити. Але ввести нас в це бачення зможе тільки мудрість, яка веде наш погляд від зовнішнього до внутрішнього. Також нам необхідна чуйність по відношенню до глибини життя, що відкривається кожному, хто перебуває в унісоні з базовою структурою реальності. Ми торкаємося цих глибин, розуміючи на власному досвіді, що фундамент, який підтримує все навколо нас  — це і є реальність Бога.

У медитації ми слідуємо цим шляхом очищення бачення. Саме тому медитативна практика описується, як процес пробудження ока нашого серця, що веде до здатності бачити все з любов’ю. […] У подорожі медитації ми залишаємо позаду ізольованість нашого власного бачення життя і вчимося у мовчанні та вірності до щоденної дисципліни перетинати межу нашої обмеженості, входячи до безмежного океану Божої любові.

break

 

articles_jm_books_ic1b

о.Джон Мейн OSB «Христос в тобі»

Оскільки Ісус вже подолав межі Свого людського образу та природи, нам залишається лише увійти у життя, яке Він відкрив для нас, розкрити весь наш потенціал, наповнити світлом та вивільнити нашу свідомість. Світло, що осяює нас, омиває також і все творіння, але в нас воно проникає через найменшу щілину. «Тісні ворота та вузький шлях, що веде до життя» — вчить нас Ісус. Цей шлях вузький, бо він є результатом зосередження, фокусування усього нашого єства, всіх наших сил та здібностей на одній-єдиній точці. Шлях простоти у медитації стає споглядальним паломництвом, в якому нам належить пережити всю тяжкість принесення в жертву власного життя. Але у цьому паломництві ми не є самотніми. У нас є спільнота, в якій ми разом переживаємо свою віру та стійкість, і також ми маємо Духа Святого, що вчить нас в наших серцях. Якою мірою ми будемо здатні пожертвувати собою, в тій самій мірі і в сто разів більше ми будемо повернені до самих себе.

break

 

images

о.Джон Мейн OSB «Шлях невідання»
( р. «Бог — центр моєї душі»)

Медитація є дуже простою. Медитувати — означає просто перебувати в самому центрі нашого буття. Перебувати у спокої. Єдина проблема, з якою ми стикаємося на цьому шляху, полягає в тому, що ми живемо в світі божевільного руху, тож тиша і вкоріненість здаються абсолютно неприродніми для більшості з нас. Але якщо ми звернемося до природи, то побачимо, що все зростає від центру назовні. Центр — це місце, в якому починається все, чим ми є і це те, на що вказує медитація. Медитуючи ми вступаємо в контакт із центром нашого буття. Це повернення до нашої основі, до нашого джерела, до Бога. Св. Іван від Хреста в своїх роздумах про сутність медитації писав, що «Бог є центром моєї душі». Повертаючись до нашого джерела та основи, ми повертаємося до нашої чистоти. Заклик до споглядання і медитації для ранніх Отців Церкви був закликом до чистоти серця. Це бачення, що не є затемненим егоізімом, егоцентричними бажаннями чи образами. Серце, що живиться та рухається завдяки однієї лише любові. Медитація веде нас до чистої ясності — ясності бачення, ясності розуміння та ясності любові — ясності, що походить з простоти.

Медитація — це шлях уваги. Ми повинні вийти за межі думок, за межі бажань та за межі уяви. Там, за межею усього ми почнемо усвідомлювати, що ми є тут та зараз — в Бозі, «в якому ми живемо, рухаємося й існуємо» (Діян 17:28). Шлях простоти — це шлях одного єдиного слова, шлях повторення одного слова. Це шлях вірності до повторення нашого слова щоранку і щовечора. Цей шлях веде нас за межі всіх слів, за межі лабіринту ідей — до цілісності та єдності.

break

 

 Підпишіться на розсилку оновленнь сайту
christian-meditation.com.ua/subscribe