27.10.2016

(о.Джон Мейн OSB | Правило св.Бенедикта: с. Джоан Чіттістер OSB | Томас Мертон OCSO | Євангеліє від Луки)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_27102016s

 

о.Джон Мейн OSB «Жага глибини і сенсу»
(6. «Перевершення себе») 

Мета нашого медитативного шляху — таємниця Божа. Згадаємо слова Ісуса: «Якщо хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого» (Mф 16:24). Ця подорож дуже нелегка і багато чого від нас вимагає. Зовсім непросто перестати звертати увагу на себе, відмовитися від своїх думок і вдивлятися тільки в перспективу, що відкривається перед нами. Людину, що медитує, можна порівняти з оком: око бачить все, крім себе. Отже, ця подорож вимагає віри і відданості. Це прихильність до того, що  є далеко за межами по відношенню до тебе, до того, що є більше за тебе. Також, подорож медитації потребує смирення,  що дозволяє перестати думати про себе. Просуваючись вперед, ти повинен невпинно звільнятися від того, що вважаєш своїми досягненнями. Справа в тому, що на початку шляху ми весь час заклопотані своїми успіхами, тим як добре ми все виконуємо і т.д. Необхідно зрозуміти, що від усього цього треба звільнятися. Цей серйозний виклик, на практиці це означає повторювати і повторювати молитовну формулу, нашу мантру від початку медитації  і до кінця. Ось що потрібно усвідомити дуже чітко. Якщо хочеш навчитися медитувати, необхідно медитувати щодня —  зранку і ввечорі. І необхідно залишити все і робити тільки одне — повторювати слово від початку медитації і до кінця. Які б думки не приходили до тебе, хороші чи неспокійні, святі чи погані — відпускай їх і повторюй свою формулу. Медитуючи, ми уникаємо оцінювати себе в сенсі успіху або невдачі, прогресу чи регресу. В медитації ми вчимося просто бути. Бути тим, хто ми є в присутності Бога, бути тим, хто ми є, в досконалій простоті. Ось до чого веде нас наша молитовна формула, коли ми зберігаємо їй вірність, медитуючи.

 

с. Джоан Чіттістер OSB «Правило Бенедикта — джерело осяяння на всі часи»
(фрагмент з р. 7 «Про смирення») 

«Святе Письмо волає до нас: «Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться» (Лк 14:11; 18:14) […] Якщо хочете досягти вершин смирення і скоро зійти на ту небесну височінь, якої сягають смиренням в реальному житті, справами нашого сходження треба спорудити драбину, яку уві сні бачив Яків, та на якій він побачив ангелів, що спускаються і піднімаються. Без сумніву, треба розуміти, що вниз веде самозвеличення, та вгору – смирення. » 

Видаючи себе самих за Бога, ми перетворюємо територію своєї присутності в зону підвищеної небезпеки для всіх оточуючих нас в цьому світі. І, кажучи образно, смиренність в цьому сенсі є основою коректних життєвих взаємин. Св. Бенедикт веде нас до пізнання нашого місця у всесвіті, нашої взаємопов’язаності із загальною цілісністю, нашої залежності від Бога у тій малій величі, якою ми володіємо в Ньому. Всі інші стани є такими, що в них ми знаходимо себе в положенні дитини, «забраної від грудей матері» (Пс 130: 2). І в такому положенні ми позбавлені харчування, є нікчемними, безпорадними, — якими б грандіозними не були власноруч створені нами образи себе. У цьому положенні нам недоступні ресурси, що є необхідними для нашого зростання в дусі Божому. Не існує немовлят, незалежних від своєї матері. І також неможливо досягти будь-якої духовної зрілості без усвідомлення того, якою є роль Бога в нашому розвитку.

Драбина Якова – один з найбільш популярних образів духовного зростання в класичній літературі, присвяченій містичному життю. У давнину він виглядав абсолютно ясною ілюстрацією концепції духовного подорожі, і як приклад такої був використаний у всіх наступних епохах. Драбина Якова символізує собою зв’язок між небесами і землею. Цей зв’язок має на увазі особливий процес, в якому душа в своєму житті сприймає присутність Бога, торкається цієї присутності, тримається за неї і завдяки цьому піднімається вгору як ангели Божі, що за допомогою Бога «підносяться та сходять» у видінні Якова. Ці сходи, що являють собою делікатно збалансовану стежку до незримого Бога, за словами св. Бенедикта є ні чим іншим, як єдністю тіла і душі. З чого недвозначно випливає, що одне без іншого не працює. Ще одне нагадування хибності дуалізму.

 

Томас Мертон OCSO «Зерна споглядання» 

Отже, якщо хочете знайти шлях до святості, відмовтеся від «свого» шляху і від «своєї» мудрості. Виснажите себе, як виснажив Себе Бог. Відречіться від себе, перетворіться на «ніщо» і почніть жити не в собі, а в Ньому. Живіть силою і світлом, яких нібито немає. Живіть порожнечею, яка по-справжньому порожня, але в будь-який момент може вас підтримати. Своїми силами, своїм прагненням, змагаючись з іншими, ми нічого не доб’ємося. Залишимо ж усі відомі і зрозумілі нам шляхі.

 

Євангеліє від Луки

(Лк 18:9-14) 

Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що на­дбаю. А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, підне­сеться.

break

 

 

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь

Компіляція читаннь:  Альберт Захаров Obl OSB