1.6 «Універсальність медитації»

(«Школа Медитації», Курс 1, лист 6)

Untitled-1Медитація є універсальною духовною дисципліною, що лежить в основі більшості світових релігій і традицій, пов’язаних з духовною мудрістю. У всьому цьому різноманітті традицій ми можемо знайти найрізноманітніші форми медитації, кожна з яких по-своєму дієва у власному середовищі. Всі ці форми медитації мають одну загальну особливість – в них увага акцентується більшою мірою на практиці і досвіді, ніж на теорії та ідеях.

Також медитація є і автентичною духовною дисципліною для християнства, незважаючи на те, що іноді вона може сприйматися як щось, оповите атмосферою загадковості. Отець Лоренс Фрімен завжди підкреслює, що вчення Ісуса за своєю суттю є споглядальним, і саме тому споглядальна форма молитви отримала такий бурхливий розвиток в IV ст., за часів Отців і Матерів єгипетського і палестинського пустельництва, що засновували все своє життя на наслідуванні Ісуса та що жили за Його прикладом. Св. Іоанн Касіян у своїй праці „Співбесіди” („Співбесіди отців Скитської пустелі”) зібрав безліч таких пустельницьких повчань. Саме у «Співбесідах» Касіяна бенедиктинський чернець о. Джон Мейн OSB знову відкрив традицію споглядальної молитви, і надалі, сформулювавши її доступною для багатьох людей нашого часу мовою, назвав „Християнською Медитацією”. Християнська медитація у традиції о. Джона Мейна – шлях молитви, властивий не лише Отцям і Матерям пустелі, але також і численним християнським містикам усіх часів. Також, це спосіб молитви, укорінений задовго до реформації та поділу між римо-католицькою та східною православною християнською духовністю. Саме тому християнська медитація є прекрасним екуменічним шляхом спільної молитви.

Дуже важливо пам’ятати, що різні способи молитви, незважаючи на свою різницю є однаково вірними і дієвими. Ось що про це пише о. Лоренс: «Медитація – ні що інше, як втрачений вимір, відсутній в більшості сьогоднішніх форм християнського життя. Вона не заперечує інших способів молитви і тільки підживлює наше благоговіння перед Таїнствами і Святим Письмом.» Далі він розкриває суть зв’язку, що об’єднує всі форми молитви, при цьому звертаючись до образу стародавнього дерев’яного колеса:

«Мета колеса полягає у тому, щоб переміщати віз. Також і молитва є колесом, яке несе все наше духовне життя вперед, до Бога. Щоб здійснювати рух, колесу необхідно стикатися із землею. Не торкаючись поверхні землі, колесо більше не рухає віз, обертаючись вхолосту. Тому так важливо виділяти реальні час і місце в нашому житті для молитви.

Спиці колеса являють собою різні форми християнської молитви. Всі вони дієві і вірні. У їх числі ми маємо Євхаристію, інші Таїнства, містичні, прохальні, заступницькі і харизматичні форми молитви, читання Писання, ті чи інші форми особистого благочестя.

Але що утримує спиці колеса разом і тим самим дозволяє йому обертатися? Це вісь. Всі спиці зводяться в одну точку, до того місця, де розташована вісь. Ми можемо уявити собі, що вісь колеса – це Молитва Христа, яка перебуває в глибині наших сердець. В осі колеса ми знаходимо спокій. Без цієї точки нерухомості в самому центрі колесо не змогло б зрушити з місця.

У медитації ми рухаємося до спокою, який лежить в центрі всього нашого буття. Ми входимо в центральну тишу, що служить джерелом всіх наших дій, що є нашим рухом до Бога через Христа, який перебуває в нас. Рух колеса неможливий без спокою в його центрі. Таким є взаємозв’язок між дією і спогляданням.»

break

Кім Натараджа

Переклад: Галина Старух