23.08.2016

(о.Лоренс Фрімен OSB | о. Майстер Екхарт OP | Правило Святого Бенедикта | Євангеліє від Луки)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB

groups_readings_25082013s

 

о.Лоренс Фрімен OSB «Внутрішнє світло» 

Сама думка, що ми можемо втрачати час, протвережує, а часом навіть шокує. Інколи ми надто поблажливі до себе, вважаючи, що все йде так, як має бути. Безсумнівно, в якомусь сенсі так і є. Але це не означає, що як ми дозволимо цій ясній точці Абсолюту торкнутися нас, все не зможе змінитися. На жаль, ми маємо спроможність «відкласти» власний розвиток. По суті, як ми всі розуміємо, кожен із нас тією чи іншою мірою так і чинить. […]

Як нам просуватися вперед, не витрачаючи часу даремно? Прогрес у медитації пов’язаний з усвідомленням поточного моменту, проживанням життя, міцно стоячи на землі. Ми ростемо, живучи в співчутливому й активному зв’язку з іншими, з повним розумінням того, що життя пронизане вічною миттю Бога, що в Його силі воно розкривається. Наші полохливі думки про «вчорашнє» або «завтрашнє», по суті, блокують міць цієї вічної миті, протиставляючи ілюзію – реальності. Кожна християнська спільнота, відкрита справжньому, цій поточній миті, живе усвідомленням цінності часу, істинної святості часу, так само як і святотатської дурості його розтрати. Така спільнота відкрита силі Бога, досвід якої можна набути в Його справжній миті, а не у власних уявленнях, пов’язаних із часом. У такій спільноті, а також у кожного, хто з нею пов’язаний, самотність стає усамітненням, а усамітнення служить основою спільноти. Смуток зникає, коли ми скеровуємо свої зусилля на щастя інших. Така, власне, динаміка медитації: залишатися зі своєю мантрою, завжди з одним і тим самим молитовним словом, аж поки наше звичайне життя перетвориться на життя Боже.

 

о. Майстер Екхарт OP
(Проповіді LVII, XCIX, DW 1) 

Господь наш говорить до кожної душі: «Заради тебе Я став людиною. Якщо тепер заради Мене ти не станеш Богом, ти не віддаси мені згідно з справедливості». […] Щоб безпосередньо пізнавати Бога, я повинен повністю стати Їм, а Він — мною, і тоді Він і моє я стануть одним.

Якщо хтось ще хоче говорити в храмі, тобто в душі, крім одного Ісуса, то Ісус замовкає, ніби Його там і немає; а Його в душі справді немає, адже вона приймає чужих гостей і розмовляє з ними. Але якщо Ісусу належить в душі говорити, то вона повинна бути одна і сама повинна замовкнути, якщо тільки вона хоче чути, як Ісус говорить. І ось тоді-то Він входить і починає розмовляти (з нею). Що ж говорить Господь Ісус? Він говорить те, чим він є. Чим Він є? Він є Словом Отця. […] Коли Ісус відкривається в такій повноті і такий солодкості і стає одним цілим з душею, тоді з цієї повнотою і цієї солодкістю душа тече в себе саму і з себе самої, через себе саму і поверх усіх речей — по благодаті, з владою, без посередництва – назад, до свого першого витоку. І тоді зовнішня людина підкоряється  внутрішній людині навіть до смерті і перебуває в мирі і повсякчас в служінні Богу. 

 

Правило Святого Бенедикта
(Пролог, г.7) 

Зміцнившись вірою і діянням добрих справ, та взувшись ногами нашими у керівництво Євангелія (Еф 6:14-15), послідуємо за Ним. Нехай сподобимося побачити Того, хто кличе нас в царстві Його. […] Якщо хочемо досягти вершини смирення, нам слід справами нашими спорудити ту драбину, що явилася уві сні Якову і на якій він побачив ангелів, спускаються і піднімаються. Це відкриває нам, що вниз веде самозвеличення, та вгору — смирення. Адже споруджені таким чином сходи є нашим життям в цьому світі, яке Господь глибиною свого смиренного серця підніс до неба. Піднімаються ними наші тіла і душі. І на них зображений заклик Божий — для того, щоб вони могли піднятися сходами смирення. […] Піднявшись по цих сходах, подвижник невдовзі досягне любові Божої, яка є досконалою та знищує страх. Завдяки цій любові все, чого він спочатку дотримувався через страх, нині дотримується він без всякого зусилля, природно, вже не боячись пекла, але у любові Христовій, маючи навик до блага та радості чесноти.

 

Євангеліє від Луки
(Лк 13:22-30) 

І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи. І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм: Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть! Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви! Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти… А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть… І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть! І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

 

break

Щотижневі читання для медитативних груп — архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

 

Підпишіться на розсилку щотижневих читаннь