о.Ципріан Консільо OSB Cam «Успіння і велика космічна драма»

(Проповідь 15.08.2014 р, «Нью-Камальдолі»)

10390995_829166860441367_6526941205288224980_n

У святі Успіння присутні одразу три тематики, про які я ніколи не перестаю говорити, постійно загострюючи на них увагу, настільки, що, можливо, комусь це навіть може набридло. Чи то на краще, чи на гірше, але сьогодні, у контексті Успіння, ми знову згадаємо про кожну з цих трьох тем.

По-перше, ми можемо багато дізнатися про те, що Церква хоче нам повідомити через святкування Торжества, уважно вивчаючи читання, молитви, антифини Літургії. Так, ми прийдемо до набагато глибшого розуміння, аніж якщо б ми сприймали лише ту частину Торжества, що лежить на поверхні. Я обрав у якості основи цієї проповіді читання, які традиція Церкви включила у месу навечір’я. Перше читання узяте із першої книги Хроніки (1 Хр 15: 3-4, 15-16; 16: 1-2), де ми зустрічаємося із дивовижним образом Ковчега Заповіту. Пам’ятаю, колись я, бесідуючи із моїм другом равином, докладно пояснював йому сенс і значення  образу Ковчега Заповіту, як одного з символів Богоматері. Друге читання (1 Кор 15:54-57) не говорить нам нічого про Діву Марію – у ньому св.Павло розповідає нам про смерть: він говорить, що смерть поглинена перемогою. «А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав». І найдивовижнішим є вибір євангельського читання для меси Успіння (Лк 11:27-28), у ньому Ісус каже: блаженною є не лише моя мати, але й кожен, хто слово Боже слухає та його виконує! «І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх! А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!» Це не зменшує роль Марії, але збільшує нас і кидає нам поважний виклик. І тепер, оглядаючись назад, ми розуміємо, що також покликані бути Ковчегами Заповіту. Слово, посіяне у наших серцях, закликає нас бути ковчегами й примати участь у перемозі Ісуса і Марії над смертю.

Такою є перша тематика Успіння, і вона провадить нас далі – до другої тематики, яку слід розжувати доти, доки вона не просякне наше скаменіле серце. Важливим є зрозуміти, що все це стосується не лише Ісуса чи Марії, але обіцяне й нам самим. Підтвердження цьому є молитви свята: «Боже, Ти, зглянувшись на покору Пресвятої Діви Марії, низпослав їй ласку стати за тілом Матір’ю Єдинородного Свого Сина, а нині увінчав Її найвищою славою; Її молитвами удостой нас, спасенних тайною відкуплення, долучитися до небесної слави». (Вступна молитва навечір’я).  У колекті денної меси ми молимося про те, щоби «завжди помишляючи про вище, ми були гідними стати общниками Її слави». І нарешті, у молитві після причасті ми молимося: «Господи, ми причастилися спасительної Тайни; молимо Тебе, заступництвом Блаженної Діви Марії, вознесеної на небо, дай і нам увійти у славу воскресіння». Усе це має нагадувати нам про покликання до участі у славі.

І, нарешті, третя тема: найвеличніша таємниця відносин між Богом і матеріальною реальністю включає в себе таємницю нашого тіла і таємницю смерті. Я провів багато часу, розмірковуючи про ті ідеї о.Беди Гріфітса, які він виніс із свого знайомства із класичною філософією індійської йоги – про те, що тіло, що наші тіла можуть приймати участь у тому преображенні, що є обіцяним нам на духовному шляху. Ми знаємо, що тіло піддане тлінню, що воно повертається у землю. Це те, що у середньому бачать люди, живучи й продовжуючи цінувати своє тіло. Але ми робимо крок уперед і віримо у воскресіння тіла! Отець Беда говори про це наступним чином: «Матерія і свідомість в нас – тобто наше тіло й душа – розвиваються й рухаються у напрямку Божого життя і Божої свідомості. Тобто матерія й свідомість не знищуються, але сповнюються якимось чудесним чином». Це  завершення, telos (грец. Концева мета) християнського життя обіцяне нам самим Писанням. Ми віримо у це, і це є тим, що вже відбулося у Воскресінну Ісуса. Його тіло перетворилося на духовне тіло, на сосуд божественого життя, більш не обмежений простором й часом. Торкаючись того Тіла, причащаючись Тіла Христового у сакраментальному житті Церкви, ми набуваємо всередині себе насіння життя Бога. Саме тому св. Павло у Посланні до Римлян (Рим 8:23) каже: «але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла». Це «зідхання» є частиною частиною болісногї праці всієї природи, яка прагне до свободи від рабства тління і жадає отримати славу й свободу дітей Божих. Отець Беда Гріфітс називав цей процес «космічною драмою». Церква підносить нам образ великої битви у Книзі Одкровення Йоана, читання з якої також є частиною богослужіння Успіння (Откр 11:19; 12:1-6, 10): жінка, вдягнена у сонце, перемагає дракона. «І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір». Велика космічна драма воїстину преображає природу, матерію й тіло щоби, за словами о.Беди, «усе це стало зовнішньою формою Духа Божого, тіла Господа». Великий ворог, дракон заключає в собі смерть та розпад. Рятівне перевтілення нашої тілесної природи вже розгортається в нас. Отець Беда говорить, що для багатьох з нас цей процес залишиться незавершеним, бо протягом життя «наша матерія не входить у повну єдність з Духом, і смерть повертає незавершену плоть у землю». Але у Тілі Ісуса ми бачимо повне преображення Духом, і, як наслідок, — Воскресіння й Вознесіння.

Тіло Діви Марії, як стверджується Церквою, було преображене таким самим чином! Саме це є суттю нашого святкування Успіння (взяття на небо) Пресвятої Діви Марії. Церква веде нас до віри у те, що це наша доля, і наша, й усього творіння – наприкінці часів Бог стане всім у усьому. Отже, преображення Марії, свідками якого ми сьогодні є і яке святкуємо, є частиною великої космічної драми повернення усього творіння до Бога. І усе наше життя й наша смерть також є частиною цієї великої космічної драми матерії й творіння, що їх веде до себе Дух Божий.

Так само як Бог став усім в Ісусі, всім у Марії, нехай стане Він усім в усьому і в нас, і в усякому творінні.

«Молимо Тебе, Господи, заступництвом Блаженної Діви Марії, вознесеної на небо, дай і нам увійти у славу воскресіння. Через Христа, Господа нашого». (Молитва після причастя меси Успіння).

 break

Ікона Успіння, Данило Мовчан

Переклад: Марія Захарова