о.Джон Мейн OSB «Монастир без стін (Духовні листи)»

Фрагменти з книги

articles_jm_books_mww1s

(л. 2 «Перебуваючи на Шляху», лютий 1978 р.)

Християнська реальність — це Шлях. Це пережитий нами досвід присутності Воскреслого Господа Ісуса Христа. Чудо цієї реальності в тому, що це саме наш Шлях. У Євангелії від Луки все служіння Ісуса представлене в образі руху у напрямку до святого міста Єрусалима. Все Його життя є перебуванням «на шляху», що веде назустріч Його священицькій долі — назустріч тієї миті, коли Він зруйнував всі перепони і обмеження, що були прийняті Ним у втіленні. Саме тому Ісус, за словами апостола Павла, є «дух живо­творчий» (1 Кор 15:45). В євангельській оповіді від Луки Ісус зустрічає своїх учнів, і ті, відповідаючи на цю зустріч, обертаються, змінюють напрямок свого шляху та слідують за Ним. У своєму служінні Ісус прямує шляхом паломництва, що веде крізь любов і страждання до Його Отця. Але коли Його любов являє досконалість в стражданнях Хреста, Він досягає мети свого паломництва, і в славі повертається до Отця — «сідяє праворуч», по праву руку Отця. Євангелист Іоан каже нам, що тепер шлях — це сам по собі Ісус ( «Я дорога, і правда, і життя», Ін 14: 6). Той, хто пройшов та завершив Шлях, сам стає Шляхом.

Християнська молитва динамічно містить в собі присутність таємниці Ісуса. Таким є шлях, по якому ми з вами йдемо. Молитва — це зустріч з особистістю Ісуса, який є Шляхом до Отця. Християнське паломництво це дотик, звернення, слідування за Христом і подорож разом із Христом. З таким розумінням сенсу духовного паломництва християнське життя ніколи не обрушиться в самовдоволено-егоцентричне самозадоволення. Таким є одне з найголовніших християнських прозрінь — повнота сенсу людського буття виходить за межу нас самих. Спасіння не є чимось, чим можна володіти, що можна привласнити собі. Воно є невпинним перебуванням на Шляху, спрямованістю назустріч до динамічної силі Ісуса та спільне з Ним сходження до Отця. Знаходячи Спасіння, ми входимо в Царство Небесне, що є приховане усередині нас.

break

(л. 9 «Авторитетність досвіду», 1979 р .)

Таємниця Бога відкрилася людству в таємниці особистості Ісуса. Це жива таємниця, що виливається за межу усіх природних кордонів мислення та почуттів і долає кордони будь-яких людських організацій, що прагнуть її у себе включити або керувати нею. Ця таємниця перевершує кожного з нас, вона є більш великою, ніж ми усі, разом узяті. Однак, вона ближче до нас, ніж ми самі до себе, тому що включає нас у себе. Іманентність і трансцендентність таємниці, подібно до реальності традиції та досвіду — це одне ціле, якщо ми перебуваємо в миті споглядального бачення. Перевершуючи самих себе у щедрості любові, ми бачимо все навколо вже не на власні очі, але очима Бога і розумом Христа.

break

(л. 12 «Покликані до святості» 1980 р.)

Абсолютна простота заклику Ісуса унікальним чином є зверненою до кожного з нас — це заклик залишити усе речі, залишити самих себе і слідувати за Ним в безмежну свободу Його єдності з Отцем. Якщо цей поклик стане центром нашого бачення життя, всі інші складові нашого життя перетворяться на пазли, що разом почнуть утворювати все більш і більш резонуючу гармонію. Ця гармонія може бути відкритою нами самими у різні способи. І будь-який момент цих відкриттів буде вічною миттю, в якій наші очі відкриваються до обожнюючого світла Христа. Все наше духовне життя — це зростання в простоті, бо у ньому усі речі омиваються світлом та об’єднуються в новому творінні Воскресіння. Побачити цю єдність означає побачити самих себе невід’ємною частиною вселенської гармонії Христа. Але для цього нам слід скерувати наш погляд за межу самих себе. […] Здійснити цю подорож до істинної реальності ми можемо ставши тими, хто слідує за Христом шляхом воскресіння і осяяння — у велике пробудження до реальності Його Отця, виконуючи наше покликання до святості. Самим нам цей шлях пройти не під силу. Але ми не є одні — ми «в Дусі». Цей досвід не може бути осягнутий як «наш досвід». Наше бачення на цьому шляху — це бачення Ісуса, і наше пізнання Бога — це єдність з Його знанням.

Отець вічно промовляє своє Слово. Наше буття походить з цієї Божої мови. Вслухаючись в Слово Боже і прокидаючись до повноти Божої свідомості, прокидаючись до джерела нашого творіння, ми виконуємо завдання і пізнаємо глибинне значення власних життів. Головний виклик і глибока відповідальність Церкви, як спільноти вірних, що слідують шляхом паломництва життя, полягають у тому, щоб показати, наскільки цей шлях відкритий для усіх людей.

break

(Лист 21 «Шлях бачення», Великдень 1982 г.)

Воскресіння — це вічний знак, що веде нас до того, щоб розділити з Христом Його славу і абсолютне виповнення. Але що означає це нове життя у Воскресінні? Чи є в ньому особистісний зміст, пов’язаний з кожним з нас, або це щось на зразок події зі стрічки новин, про яку говорить кожен, але до якої практично ніхто не відчуває причетності? Ми знаходимо відповідь на це питання в Новозавітних рядках про Воскресіння. Вони чітко говорять про те, що воскреслого Ісуса можна було побачити і впізнати виключно очима віри:

«І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус… Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!» (Ін 20: 14-16)

В атмосфері цієї зустрічі, одночасно глибоко реальної і символічної, ми стаємо свідками квінтесенції людської відповіді на Воскресіння. Ми можемо дізнатися про добру новину, але до моменту, поки вона не приверне нашу абсолютно персональну увагу, звертаючись до нас по імені, ми не зможемо усвідомити її в повній мірі. Але після, в усвідомленні, всі наші думки про себе випаровуються в неймовірній радості переживання досвіду реальності, що нескінченно перевершує нас, кличе нас по імені, що закликає нас до союзу з самою собою. В описі цієї зустрічі йдеться, що Марія обертається двічі. Для кожного з нас це означає «подвійне» навернення, що відбувається протягом усього життя — пошук і знаходження, що ведуть нас врешті-решт до повної зосередженості в абсолютній гармонії розуму і серця.

break