25.04.2016 (Страсна Седмиця)

(о.Лоренс Фрімен OSB | Майстер Екхарт | Томас Мертон OCSO | Євангеліє від Матвія, від Луки)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_25042016s

 

о.Лоренс Фрімен OSB «Великопісні роздуми 2013»

Чим смерть Ісуса на Хресті відрізняється від смерті тих двох, розіп’ятих по обидві сторони від Нього, або від природної смерті багатьох інших людей, що пішли в той же день з життя?

Ми відчуваємо надзвичайно ясне світло, сяюче з цієї смерті, яке проглядає крізь Його розум і серце. Наш погляд не бачить всього, адже ніхто не здатний знати навіть про все те, що відбувається у власній свідомості, що вже говорити про те, що відбувається в інших. Але ми бачимо досить для того, щоб зрозуміти – Він страждає, відчуваючи, як рветься Його зв’язок з красою світу. Ісус переживає розлучення з тими, з ким Він мав дружнє спілкування, з людьми, з якими Він поділяв присутність на цій прекрасній землі, яка була їх спільним домом. Він пізнав смерть в тій же мірі, що і будь-яка людина. Вона повинна була бути Їм прийнята, і Він віддався їй. “В руки Твої віддаю дух Мій” (Лк 23:46) Нам ніяк не вдасться уявити собі, що Він почув голос, який прошепотів щось на зразок: “Не хвилюйся, все це лише для вигляду, з тобою все буде в порядку”. Все це було абсолютно реальним, тут було зруйновано все, що Він знав і чим був. По-справжньому віддати все – не означає бути впевненим в тому, що це все не перетвориться на ніщо і буде потім повернутим.

Проте, в кульмінаційному моменті цієї страшної і самотньою смерті ми бачимо, – в Його переживанні – як щось, не перешкоджаючи цієї смерті, пронизує її світлом. Мерехтливе світло життя згасло, і замість нього засяяло зовсім інше світло, з іншою силою і з іншого джерела. Любов, яка була Їм пізнана в глибинах самого себе, в перебігу цього життя, виявилася неймовірно реальною, набагато реальнішою, ніж смерть. Ми знаємо про це: в момент граничної втрати Він віддав всього себе в любові Отцю. Він віддав (gave), пробачив (forgave), і прощаючи (for-giving) привів стару смерть в нове світло. Що це за світло? Нам слід трохи почекати, і подивитися самим.

 

Майстер Екхарт «Про відчуженість» 

Чисте відчужене серце перебуває вільним від усіх творіннь. І тому воно повністю підпорядковується Богу, в силу чого спочиває у вищій богоподібності, боє вельми вразливе до впливу Бога. Це мав на увазі святий Павло, коли говорив: «зодягніться Господом Ісусом Христом»; він мав на увазі — за допомогою уподібнення Христу, бо зодягнутися Христом можно тільки за допомогою уподібнення Христу. Тож знай: коли Христос втілився, Він зодягнувся не в якусь одну людину, Він зодягнувся в людське єство. Тому відречися від усього, і залишиться те, що Христос на Себе прийняв; і тоді ти в Христа зодягнешся.

 

Томас Мертон OCSO «Зерна споглядання» 

Бог у Христі «виснажив» Себе, тому і «святими» стають, тільки ставши чимось, чого ніхто не розуміє, чимось таємничим, потаємним, суперечливим. Бог став людиною і жив серед грішників. Його вбили як богохульника, як того, хто замахнувся на Бога і Його святість. І Бог був розіп’ятий, тому що не дотягнув до людських уявлень про святість… Бог виявився неправильно святим, Його святість була не такою, як чекали люди. Христос не був Богом для Своїх гонителів. Воістину, Він був покинутий навіть Самим Собою. Отець як би покинув Сина, Божественна влада і милість як би були знесилені. Вмираючи на хресті, Христос сповістив про святість Бога, яка є незрозумілою для людей. Він остаточно відкинув, знищив людські уявлення про досконалість. Божа премудрість стала безумством для людей; Його сила була прийнята за неміч, святість – за порок. Але в Євангелії сказано: «Що бо високе в людей, те перед Богом гидота» (Лк 16:15). «Мої думки – не ваші думки», – говорить Господь (Іс 55: 8).

Отже, якщо хочете знайти шлях до святості, відмовтеся від «свого» шляху і від «своєї» мудрості. Виснажите себе, як виснажив Себе Бог. Відречіться від себе, перетворіться на «ніщо» і почніть жити не в собі, а в Ньому. Живіть силою і світлом, яких нібито немає. Живіть порожнечею, яка по-справжньому порожня, але в будь-який момент може вас підтримати. Загубившись в Ньому, ми знаходимо своє справжнє «я».

 

Євангеліє від Матвія, від Луки
т 27:33-38; Лк 23:39-43; Мт 27:39-54)

Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.” І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”

Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його. Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились. А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”

break

* “Розп`яття” DANYLO MOVCHAN Icon Art

.

Щотижневі читання для медитативних груп – архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!

.

Компіляція читаннь: Альберт Захаров