о.Лоренс Фрімен OSB «Марта та Марія»

Untitled-1 copyНа шляху до Єрусалиму Ісус зупиняється в домі своїх друзів, двох сестер на ім’я Марта та Марія. Вони – сестри Лазаря, з яким ми познайомились в Євангелії від Йоана (Ін 11). Марта виходить з дому, щоб привітати Ісуса. Сестра її Марія сідає біля ніг Його та залишається там, вона уважно слухає слова Його. Марта ж все більш схильна до розсіяності, тому що у неї дуже багато завдань. Вона приходить до Ісуса і каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла» (Лк 10:40). А Ісус відповідає «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато» (Лк 10:41).

Ця історія уже протягом віків використовується для ілюстрації відмінності між споглядальним та діяльним життям. Марта сприймається як діяльна особистість, а Марія – як споглядальна. Ми це бачимо на початку розповіді, коли Марта виходить з дому. Вона проактивна, вона – організатор, одна із тих, хто хоче переконатися в тому, що всі внесли своє ім’я до списку та заплатили вхідну плату. А Марія сидить біля ніг Господа і просто слухає. Вона в більшій мірі інтроверт. Їй не потрібно бути в центрі уваги. Вона слухає Його слова. Критика, що спрямована до Марти, полягає в тому, що всі ці багаточисельні завдання відволікають її увагу.

Марта вміє робити різні речі одночасно. Можливо, у неї на кухні щось вийшло з ладу: мікрохвильовка не працює, чи їжа, яку вона хотіла готувати, не на місці. Через це вона розсіяна і непокоїться. Вона починає сердитися: повертається в кімнату, де знаходиться Ісус, вона критикує Його, вона виступає в ролі такого собі домашнього терориста, який говорить Ісусу, що Він повинен робити. По-моєму, це єдина розповідь в Євангеліях, де один із учнів вказує Ісусу, що Він повинен робити: «Скажи сестрі моїй, щоб вона мені допомогла.»  У Марти зявляються всі класичні симптоми стресу. Вона ізольована, вона почувається самотньою, вона приголомшена, вона не справляється із завданням, вона сердиться. І вона зганяє свою досаду на невинних свідках.

Ми повинні згадати, що вона страждає. Стрес – дуже характерна складова сьогоднішнього життя. І стрес – причина багатьох страждань: ми знаємо, що він викликає фізичні захворювання – стрес перериває нашу кар’єру або порушує сімейне життя. Стрес – хвороба сучасного світу, і якби ми хотіли дати Марті ще одне завдання на небесах, ми могли б оголосити її покровителькою страждаючих від стресу – адже вона являє собою класичний приклад подібного положення. А оскільки вона реально страждає, Ісус відповідає їй не гнівом, не осудом, але співчуттям. Перше, що Він говорить їй: «Марто, Марто». Іншими словами, Він закликає її повернутися до себе – адже вона втратила зв’язок з самою собою. Це трапляється, коли ми впадаємо в стрес і тривогу: ми відчуваємо себе роз’єднаними з нашою справжньою ідентичністю. У цьому випадку ми не в змозі встановити зв’язок з іншими людьми, і тим більше з Духом. Тому перше, що робить Ісус, це закликає Марту повернутися до себе. І потім, як хороший друг, Він показує їй дзеркало; Він веде її до самопізнання. Він каже: «ти турбуєшся й журишся про багато що. Ти розгублена, ти розсіяна, ти занадто багато робиш. І ти втратила зв’язок з центром, ти втратила почуття його пріоритетності».

Потім Він заступається за Марію. Цими Його словами століттями захищали споглядальне життя від тих, хто говорив, що споглядання – марна трата часу, що воно даремне, що час, який ми проводимо в медитації, не приносить ніяких (позитивних) результатів. Ісус каже: «Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї.» (Лк 10:42) Він говорить, що потрібно тільки одне. Що ж саме? Але Ісус не визначає те, що потрібно. Ми самі повинні витлумачити цю розповідь.

Можливо, тією важливою річчю, яку нам слід зрозуміти, є те, що Марта та Марія є не тільки двома типами особистості – інтровертом і екстравертом в стані взаємного конфлікту –, але і двома аспектами людської душі як такої. І в вас, і в мені, і в кожному з нас існують ці два виміри, як дві половини мозку — інтуїтивна і логічна, діяльна і споглядальна. І «обитель щастя», доброзичливе і справжнє «я», з’являються тільки тоді, коли два цих аспекти нашої ідентичності перебувають у гармонії, коли вони об’єднані.

Сила слів, які Ісус каже Марті, полягає в тому, що вони закликають її повернутися до цієї глибинної внутрішньої мудрості. Ці слова відновлюють гармонію з її другою половиною, іншою частиною її «я». Як ми можемо зробити цей крок? Яким чином ми можемо відновити подібну внутрішню гармонію, при якій діяльна і споглядальна частини життя діють разом, дозволяючи нам працювати не як Марта, в стресі, зі злістю і неуважністю, а, наповненими радістю і миром, з більшою продуктивністю? Безсумнівно, для цього ми повинні зрозуміти, що і Марія також працює. Правда, її робота тихіша, вона не настільки очевидна, про неї не напишуть у газетах, але Марія теж працює, сидячи нерухомо і слухаючи слова Господа. І насправді її робота – основа всіх тих добрих справ, які має робити Марта.

Єдине, що потрібно, – це возз’єднати ці дві половини, а також зрозуміти слова Ісуса про те, що Марія вибрала кращу частку. Його слова – це не догана Марті. Але вони нагадують їй, що буття передує дії, і що якщо ми втратимо зв’язок з первинною гармонією, з такими основами нашого буття, як спокій і благість, то наша робота, наша діяльність і наше щоденне життя розваляться на частини. Як возз’єднати те, що розпалося, як оновити цю дружбу з самим собою? Я пам’ятаю, як я одного разу розповідав цю історію на міжрелігійній, буддистсько-християнській конференції, де я виступав з доповіддю, і друг-буддист сказав мені: «це дуже хороша історія, і я її розумію, але що ж було далі?». Звичайно, ми не знаємо, що було далі, також як і в багатьох інших історіях з Євангелія, які ми читаємо. Чому? Те, що буде далі, – це вже «ми самі». Розуміючи це, ми знаходимо практичний спосіб, наприклад, щоденну медитацію, який дозволяє відновити пріоритетність споглядання в нашому житті. Це приводить нас до розуміння того, що все наше діяльне життя, вся наша суєта і вся наша робота засновані на непорушності, безмовності й умінні слухати, які є роботою Марії.

Переклад:  Галина Старух

(Інкультураційна ікона, автор — Bai Huiqun)