о.Лоренс Фрімен OSB «Царство Боже»

banner_fb_vk1Що таке Царство Боже? Ісус говорить про нього в синоптичних Євангеліях; а в Євангелії від Йоана Він говорить скоріше про «вічне життя», «життя» або «світло». Але все ж у більшості Євангелій йдеться про Царство Боже. Ісус прийшов, щоб проголосити Царство, яке Він втілює і виражає самим собою.

Так що ж це таке – Царство, Царство Небесне, Царство Боже? Цілком можна сказати, що це – Присутність, переживання Присутності, наша власна присутність перед тим таїнством, що присутнє перед нами. І оскільки визначення присутності вельми складне, Ісус його висловлює за допомогою безлічі образів, символів, притчей і оповідань.

Він каже, що, безсумнівно, можливі тлумачення Його притч на різних рівнях, в залежності від стану розуму або рівня компетентності слухача. Наприклад, в одному з місць Він каже, що Царство Боже подібне до людини, яка знайшла скарб, прихований на полі. Людина ховає його заново і потім, сповнившись чистої радості, йде і продає все, що має, і купує поле. Ісус також каже: «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.» (Мт 13: 45-46). Що спільного у цих двох історіях? Я ставлю собі це питання через те, що Ісус не просто повторюється, Він дає різні точки зору на один і той же предмет – Царство Боже. Спільне в обох історіях – акцент на необхідності «відмови від усього, що ми маємо». Продати все, що маємо, з метою придбати одну дорогоцінну річ, яку навіть складно оцінити. Однак, в першому оповіданні людина, що йде в один прекрасний день по полю, несподівано знаходить прихований скарб. Подібним чином ми знаходимо Царство Боже випадково, ми попросту натикаємося на нього.

Дійсно, в нашому житті є багато моментів, коли ми раптово зустрічаємося з досвідом Бога, переживаємо цілісність буття або мить прозріння, мить великого блаженства і радості. Ми стикаємося зі скарбом. Але в чому тоді сенс того, що людина заново ховає скарб на полі? Мені здається, мова йде про те, що скарб, знайдений таким випадковим чином, має бути збереженим в полі нашого життя. Іншими словами, ми не можемо його витягти з контексту нашого життя. Ми знаходимо Царство всередині того життя, яке ми проживаємо. Коли ми воістину відкриті до сприйняття таємниці, прихованої в надрах життя як такого, немає ніякої потреби намагатися проживати якусь особливу форму життя.

Отже, людина йде і продає все, що має. Цей вчинок має відношення до першої із Заповідей блаженства, в якій Ісус говорить про те, що «блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5:3). Убогість духу – ключовий шлях пізнання Царства Божого. Часто слово «убогість» припускає якесь заперечення, момент неповноцінності. Однак, в даному випадку сенс інший. «Убогість духу», яку Ісус визначає як основне джерело щастя, пов’язана з відмовою від власництва, з готовністю залишити прив’язаності. Не прив’язуватися до власного досвіду, до тих чи інших людей, матеріальних предметів, статусу чи репутації. Намагатися не володіти, а швидше приймати, вільно, з усією щедрістю і відкритістю. І тоді, якщо ми увійдемо в убогість духу, поле стане нашим, ми придбаємо його. Тоді ми станемо власниками свого життя, знайдемо з ним єдність, знайдемо самих себе.

Розглядаючи другий випадок з купцем, ми зустрічаємося з дещо іншими відтінками цієї історії, так як купець свідомо шукає дорогоцінну перлину, він у пошуках успішної угоди. Тут міститься натяк на іншу сторону духовного шляху, а саме на те, що ми перебуваємо в пошуку, ми шукаємо Бога, шукаємо можливості набути досвід Царства, єдності, цілісності любові, пізнання того, що ми улюблені і здатні любити самі, ми в пошуках джерела сенсу власного життя. Такий наш пошук, яким ми зайняті день за днем. Добре, якщо ми кожного дня лягаємо спати, знаючи, що знайшли ще один ключ або зробили ще один крок на шляху до таємниці Царства. Але повторюся: знайшовши ключ, нам слід продати все, що у нас є. Іншими словами, знайденому ключу має бути приділена вся наша увага. Основа Царства Божого укладена в подібному досвіді цілковитої відкритості, спонтанності, сприйнятливості та готовності зректися всього, що ми маємо, для того, щоб стати всім, чим ми здатні бути.

Переклад:  Галина Старух