о.Лоренс Фрімен OSB «Ісус»

399941_334162309941827_341643395_nНайчастіше в Євангелії про Ісуса говориться як про «Вчителя» – пан, равві, учитель. Чому ж він вчить? Чи навчає він нас якихось певних інструкцій і правил, способам дотримання всіх заповідей закону? Все-таки більшою мірою Ісус – саме вчитель споглядання. У цьому полягає колосальна важливість Його навчання, але ми найчастіше випускаємо цей нюанс з уваги, думаючи або читаючи про Нього. Чому я кажу про це?

Мені здається, що при уважному розгляді Євангелії, особливо тих слів, які Ісус присвятив безпосередньо молитві, стає очевидним, що вчить Він нас саме спогляданню. Візьмемо, наприклад, Нагірну проповідь, викладену в 5, 6 і 7 розділах Євангелії від Матея. Спершу Ісус застерігає нас від зовнішньої та поверхневої релігійності, так як саме вона в більшості випадків підживлює наше его. Він каже, що коли молишся, то не зупиняйся на перехрестях, привертаючи увагу оточення, плекаючи свою славу або репутацію, хизуючись перед людьми. «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні.» (Мт 6:6) . «Таємниця» тут – це «таїнство». Бог є найбільшим таїнством, і глибина нашого буття може привести нас до таїнства, яке лежить в основі нас самих, воно ж, у свою чергу, пов’язане з таїнством Бога.

Отже, перший елемент його вчення – це звернення в середину. Молитва стосується саме внутрішнього простору. «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані» (Мт 6:7). Таке розуміння молитви повинно бути вкрай важливим для всіх християн, адже всі ми так схильні до багатослівності. Ми постійно наповнюємо свої церкви нескінченними потоками слів, і навіть тоді, коли ці слова стають молитвами неймовірної краси, у нас зрештою стає все менше тиші і безмовності, Ісус же з граничною ясністю підкреслює важливість тиші, по наявності якої ми можемо судити про якість молитви. Нарешті, Він каже: «Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт 6:8).

Наша молитва перевантажена проханнями і клопотаннями, ми просимо Бога зробити те і це. Але факт того, що Бог знає, чого ми потребуємо до того, як ми попросимо, повинен перетворити наш підхід до цих прохань. Ми не повинні намагатися з усіх сил привернути увагу Бога, не повинні Його вмовляти, вимагати від Нього втручання в будь-які справи в наших інтересах. Бог знає про наші потреби, перш за всі наші прохання, і це повинно вселяти нам неймовірну довіру, яка приводить до спокою і перебуванню в теперішньому моменті. Замість штучного привертання Божої уваги нам потрібно усвідомити, що ми і є ті, кому слід було б оволодіти вмінням приділяти увагу. Бо увага Бога у нас вже є.

Наступний елемент вчення Христа про молитву – настанови, згідно з якими нам необхідно відкинути всякий страх і хвилювання. Ісус говорить нам: «Не турбуйтеся …що вам їсти та що пити;… у що одягнутись» (Мт 6:25, 31). Ми проводимо багато часу в магазинах, купуючи їжу та одяг. Але Він нам каже не журитисся надмірно, при цьому, не маючи на увазі, що нам взагалі не варто піклуватися про наш фізичний добробут або про потреби бідніших за нас. Ісус нагадує – будьте уважні, не потрапте в нестримне споживацтво, де ви будете просто жадати річ за річчю, або переживати про те, що не одягнені за останньою модою. Погляньте, наскільки гарний той світ, в якому ви живете, наскільки красиві квіти в полях, птахи в повітрі (Мт 6:26, 28). Споглядаючи красу природи, світу, частиною якого ми є, ми опиняємося в місці, де панує спокій, де ми більше не гнані і не грабовані нашими бажаннями. Нарешті Ісус каже бути уважними: «Шукайте перше Царство Боже», тобто граничну вищу реальність, а все інше докладеться вам свого часу (Мт 6:33 ). Увага, усвідомленість. Не потрібно стрибати від однієї думки до іншої, від однієї справи до іншого, не звітуючи собі в тому, що ми робимо, без спокійної і усвідомленої уваги до ходу і послідовності наших дій. Завжди, коли ми говоримо про молитву, мова йде про увагу.

Наостанок Він каже нам перебувати в теперішньому моменті, не хвилюватися про те, що буде завтра (Мт 6:34). Перебувати тут і зараз, бути уважними, відкинути свої тривоги, занепокоєння і страхи під час молитви, залишити слова позаду і знайти за їх гранню увагу, повну довіри та любові – ось що нам необхідно. Знайти те внутрішнє місце, де серце завжди відкрите для таїнства Бога, який перебуває в нас – ось те, чого нас вчить Ісус, це сама суть молитви. Яким чином можна здійснити Його вчення про споглядання на практиці? Одним із шляхів, що ведуть до дару споглядання, є медитація. Слідуючи шляхом медитації, ми занурюємося в досвід споглядання. І всі ми без винятку володіємо цією здатністю споглядати. Спробуйте медитувати з шестирічною дитиною і ви зрозумієте, наскільки проста і природна медитація. Навчаючись медитувати, ми вчимося бути, вчимося переживати повноту життя, вчимося підтримувати повноцінний зв’язок з самим собою, з навколишнім світом, вчимося бути відкритими для зустрічі з таїнством Бога, в якому ми «живемо, рухаємося» (Ді. 17:28) і переживаємо власне буття у кожній миті життя.

Переклад:  Галина Старух

(Іллюстрація — Христос Пантократор, 6 век, Синай)