о.Річард Рор OFM «Глибина, широта і процес»

Фрагмент з «Надія проти темряви: преображаюче бачення Св. Франциска у часи тривог»

P1250012

о.Річард Рор OFM
«Глибина, широта і процес»

Святий Франциск Ассізький відвідав цей світ у той особливий період, коли почала зароджуватися ринкова економіка, що змінила весь суспільний устрій. Він жив на тлі затухаючого старого порядку, в якому його батько займався тим, що жадібно скуповував дрібні маєтки землевласників-боржників, стрімко наближаючи епоху нового підприємницького класу. І нарешті, Франциск увійшов у життя Церкви тоді, коли вона була в значній мірі відірвана від простого народу. Але він завжди був відданий тільки одному — голосу, що приходить з глибин і найбільшій істині. Він був спрямований тільки до одного гранично ясного центру — до втіленого Ісуса — і цей центр визначив весь його шлях.

Весь навколишній світ Франциск осягав з цієї персоналізованої точки відліку. Його слідування за Ісусом включало в себе як мінімум три чітких шляхи. По-перше, Франциск вникав у глибини власної молитовної традиції, на відміну від більш тривіальної релігійності, що полягає в повторенні старих формул. По-друге, він шукав настанов, заглядаючи в дзеркало самого творіння, не обмежуючись розумовим горизонтом ідеалів і концепцій. І третій шлях, найбільш радикальний його шлях, полягає в тому, що в пошуках розуміння того, як Бог преображає нас, він звернувся до низів суспільства свого часу, до «спільнот тих, що страждають». Іншими словами, він знайшов одночасно глибину і широту, а також і процес, що утримує нас в них.

Глибиною Франциска було його внутрішнє життя, де всі тіні, таємниці і парадокси зіткнулися, і потім були прийняті і прощені. Франциск вірив, що Бога можна зустріти в повноті й істині. Широтою ж його був фактично весь світ сам по собі, сакраментальний всесвіт, що знаходиться прямо перед нами скрізь. У цьому його шлях різнився від ідеалістичної побожності, що складається тільки з ідей.

Франциск показав нам, чим є процес перебування в центрі, вступаючи в світ людський безпорадності. У якості шляху наслідування Ісуса він вибрав бідність, зробивши її своїми правдивими лінзами, що дозволяють бачити все. Він волів читати реальність очима і владою тих, що страждали, були відкинуті і воскресли. Таким є «привілейоване бачення» тих, що отримали посвячення від самого життя — це посвята, яка наділяє вас знанням чогось особливого, що неможливо дізнатися ніяким іншим шляхом. Це істинне хрещення «вогнем і Духом», яким за словами Ісуса ми всі повинні бути хрещені: «чашу, яку Я п’ю, ви питимете, і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися» (Мк 10:39) Хрещення водою — ритуальний символ істинного хрещення.

Найперше значення для Франциска мав пошук і реалізація істинного «Я» (молитовна подорож до нашої Істинної Суті). Пройшовши цей шлях, він пережив досвід, в якому виявив себе всередині наповненого сенсом космосу, в сакраментальному всесвіті. І нарешті, він зберігав себе в бідності, щоб бути здатним сприймати реальність з позиції безсилля.

Врата безмовності:
«Я — той, ким є в очі Бога, не більше і не менше»
(Св. Франциск Ассизький)