21.09.2015

(о.Джон Мейн OSB | о. Беда Гриффітс OSB Cam | Літургія Годин | Євангеліє від Марка)

Щотижневі читання для медитативних груп у традиції о.Джона Мейна OSB.

groups_readings_21092015b

 

о.Джон Мейн OSB «Монастирь без стін: духовні листи»
(г. 13 «Безмовність істинного знання», г. 6 «Віра за гранню вірувань»)

Всі вчителі християнської мудрості вказують на одну і ту ж просту істину. Вони вчать, що шляхом до таємниці життя є любов, і любов веде до утвердження в Бозі. Цей шлях – це шлях «чистої молитви». Св. Іоанн Касіян, який жив у IV ст., розумів цей шлях до простоти, як шлях убогості духом в молитві. Вступаючи в величну убогість повної простоти молитовної формули, нашої мантри, той що молиться знаходить внутрішню і зовнішню гармонію. Також і Хмара Невідання говорить про молитву, як про шлях зростаючої простоти, шлях істинного смирення самопізнання, що веде за грань слів і думок в благості «одного малого слова». Для мене це все означає, що розмова про молитву поза контекстом цього безмовного, споглядального, внутрішнього виміру не веде нас до глибин досвіду переживання духовних таємниць. На кожному повороті шляхів нашого теоретизування нам зустрічається дорожній знак, який вказує на Слово Євангелія – ​​«будьте як діти». Наша повсякденна прихильність до медитативної практики і повторення молитовної формули свідчить про те, що радикальне покликання Слова почуто нами. Кожен день, що є затвердженим на двох стовпах ранкової та вечірньої медитації, стає ще одним кроком у паломництві, що веде нас від теорії до реальності, від ідеї до досвіду. Безмовність медитації вивільняє в наших серцях силу слави Божої. Безмовність – це сила, прихована в глибинах кожного з нас, це саме життя нашої свідомості, це сила Духа, який в тиші звертає любов до всіх.

Крокування шляхом медитації вимагає від нас тільки лише простоти серця. Всі наші бесіди і роздуми, читання книг і теологізування – все це звичайно ж має велику цінність. Але цінність це дійсна до тих пір, поки все це розвиває наш намір уподібнюватися дитині, бути «як дитя». Св. Іван від Хреста з усією ясністю говорить про це в 1-й книзі «Сходження на гору Кармель»: «Тільки ті отримують мудрість Божу, які, як діти, нічого не знаючи, позбувшись від мудрості своєї, з любов’ю служать Творцеві».

 

о. Беда Гриффітс OSB Cam «Золота нитка»
(г. VIII «Монастична спільнота»)

Новий монах, приносячи свої обіти, повністю присвячує своє життя Богові, пов’язує своє життя з життям Христа, приносячи себе в жертву Богу у Христі. Ця жертва є жертвою любові. Такою є суть чернечого способу життя – життя, заснованого не тільки на слухняності чернечому Правилу, але ще й життя, заснованого на любові в принципі. Любов Христа приваблює людину до чернецтва, а любов до братів і сестер у Христі стає керівним принципом такого життя. […] Любов заснована на жертвуванні себе, адже любов – це повне віддання себе самого комусь іншому. Але так, цілком, віддати себе будь-який інший людській істоті попросту неможливо. Переконаність у тому, що ідеал любові повністю можливо реалізувати в площині людських стосунків – ні що інше, як одна з романтичний ілюзій. Тому всяка романтична любов містить у собі елемент трагічності. Так буває щоразу, коли ми шукаємо задоволення необмеженого прагнення в обмеженому і крихкому творінні. Сама ж любов людини має необмежені можливості. Трагедія життя полягає в тому, що всі ми намагаємося заспокоїти це безмежне прагнення любові, вдаючись до кінцевих об’єктів, будь то краса природи або людська особистість. Платон в діалозі «Пир» ясно показав нам, що, бажаючи заспокоїти любов, ми повинні навчитися щоразу підніматися все вище і вище: від людської любові в масштабах особистих до любові в суспільно-соціальній перспективі, і врешті-решт через ідею небесної любові до любові самого Прекрасного, абсолютного, необмеженого і незмінного Блага, Істини і Добра. Як цей ідеал можна транспонувати на людські відносини? Платон дав нам загальні пояснення, але саме християнство принесло остаточну відповідь. Христос – це абсолютне Благо, що втілилося в людському образі. Все християнство зосереджено на перетворенні людської любові, що веде до любові Христової. Все наше єство спрямовано до самопожертви в любові.

Таким самим чином пояснюється і загальний зміст християнської аскетики. Поки ми прив’язані до чого-небудь, до благ тілесних, до друзів, до власних здібностей в науці чи мистецтві, і насамперед – поки ми шукаємо в чому-небудь тільки здійснення власної волі, ми не будемо в змозі прийняти Божої любові в глибинах нашого «я». Це парадоксально: як тільки ми відмовляємося від усього цього заради любові Бога, через мить все це до нас повертається назад абсолютно по-новому.

Тільки в молитві ми здатні до спілкування з іншими людьми, занурюючись у глибини нашого єства. За межею слів, жестів, почуттів і думок існує якийсь центр молитви, де всі ми можемо зустрітися у присутності Бога. І цей внутрішній центр є істинним джерелом всякого життя і активності, джерелом любові. Якби ми навчилися черпати життя з цього джерела, то знайшли б саму суть життя, і любов почала б правити усім нашим буттям. Тільки так, в цьому Центрі, можуть бути вирішені всі можливі конфлікти, і тільки в цьому Центрі ми можемо пережити любов в її незмінності і позачасовості.

 

Литургія Годин
(Прохання XXV звичайного тижня) 

Даруй нам Духа Твого, Господи. Даруй нам прожити цей день в радості, в спокої і без гріха, щоб, досягнувши вечора, ми змогли з чистим і радісним серцем піднести Тобі хвалу. Осяй нас сьогодні Своїм світлом, направ діяння рук наших. Наповнюй нас завжди Премудрістю Твоєї, щоб перебувала вона в нас нині і вела нас. Даруй, щоб ніхто не впав через нас сьогодні в зневіру, але щоб ми були для всіх джерелом радості. Навчи нас бачити Твій лик у всіх людях, і впізнавати Тебе, особливо в бідних і стражденних. Допоможи нам сьогодні бути доброзичливими до всіх, щоб ми стали знаменням благості Твоєї. Сонце правди, Тобі присвячуємо цей наш день, бо Ти просвітив нас у святому хрещенні.

 

Євангеліє від Марка
(Мк 9:30-37)

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто. Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати. І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший. А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

break

 

 

Щотижневі читання для медитативних груп – архів читань, які можуть використовувати як групи, які проводять регулярні зустрічі, так і люди, що медитують у нашій традиції і не мають можливості приєднатися до тієї чи іншої групи. Щотижня ми пропонуємо добірку фрагментів зі Священного Писання а також з текстів традиційних і сучасних вчителів християнської споглядальної духовності, з класичної і нової духовної літератури. Бажаємо Вам плідної медитації і медитативного читання!