о. Беда Гриффітс OSB Cam «Золота нитка»

Фрагменти з книги «Золота нитка: автобіографія» 1954 р.

articles_bggs1s

.

Я любив усамітнення і мовчазність гаїв і пагорбів. Там я відчував Присутність, щось невизначене і таємниче, що відображається в кольорах, в рухах птахів і тварин, в сонячному світлі, пробивається крізь листя, в звуці води, що струменіє, в вітрі, що дме серед пагорбів і у величі неба і землі […] Я прийшов туди, де сонце сідало над граючими полями. Несподівано з-за дерева, біля якого я стояв, випурхнув жайворонок, і його трель пронеслася над моєю головою. Потім він присів і закінчив свою пісню. Настала тиша… Якась сила змусила мене стати на коліна, неначе я перебував у присутності ангела; я ледь насмілювався поглянути на небо, оскільки воно здавалося мені завісою, що приховує лик Божий.

break

Фрагмент з р. VIII «Монастична спільнота»

Новий монах, приносячи свої обіти, повністю присвячує своє життя Богові, пов’язує своє життя з життям Христа, приносячи себе в жертву Богу у Христі. Ця жертва є жертвою любові. Такою є суть чернечого способу життя — життя, заснованого не тільки на слухняності чернечому Правилу, але ще й життя, заснованого на любові в принципі. Любов Христа приваблює людину до чернецтва, а любов до братів і сестер у Христі стає керівним принципом такого життя. […] Любов заснована на жертвуванні себе, адже любов — це повне віддання себе самого комусь іншому. Але так, цілком, віддати себе будь-який інший людській істоті попросту неможливо. Переконаність у тому, що ідеал любові повністю можливо реалізувати в площині людських стосунків — ні що інше, як одна з романтичний ілюзій. Тому всяка романтична любов містить у собі елемент трагічності. Так буває щоразу, коли ми шукаємо задоволення необмеженого прагнення в обмеженому і крихкому творінні. Сама ж любов людини має необмежені можливості. Трагедія життя полягає в тому, що всі ми намагаємося заспокоїти це безмежне прагнення любові, вдаючись до кінцевих об’єктів, будь то краса природи або людська особистість. Платон в діалозі «Пир» ясно показав нам, що, бажаючи заспокоїти любов, ми повинні навчитися щоразу підніматися все вище і вище: від людської любові в масштабах особистих до любові в суспільно-соціальній перспективі, і врешті-решт через ідею небесної любові до любові самого Прекрасного, абсолютного, необмеженого і незмінного Блага, Істини і Добра. Як цей ідеал можна транспонувати на людські відносини? Платон дав нам загальні пояснення, але саме християнство принесло остаточну відповідь. Христос — це абсолютне Благо, що втілилося в людському образі. Все християнство зосереджено на перетворенні людської любові, що веде до любові Христової. Все наше єство спрямовано до самопожертви в любові.

Таким самим чином пояснюється і загальний зміст християнської аскетики. Поки ми прив’язані до чого-небудь, до благ тілесних, до друзів, до власних здібностей в науці чи мистецтві, і насамперед — поки ми шукаємо в чому-небудь тільки здійснення власної волі, ми не будемо в змозі прийняти Божої любові в глибинах нашого «я». Це парадоксально: як тільки ми відмовляємося від усього цього заради любові Бога, через мить все це до нас повертається назад абсолютно по-новому.

Тільки в молитві ми здатні до спілкування з іншими людьми, занурюючись у глибини нашого єства. За межею слів, жестів, почуттів і думок існує якийсь центр молитви, де всі ми можемо зустрітися у присутності Бога. І цей внутрішній центр є істинним джерелом всякого життя і активності, джерелом любові. Якби ми навчилися черпати життя з цього джерела, то знайшли б саму суть життя, і любов почала б правити усім нашим буттям. Тільки так, в цьому Центрі, можуть бути вирішені всі можливі конфлікти, і тільки в цьому Центрі ми можемо пережити любов в її незмінності і позачасовості.

break

 

.

Переклад: Альберт Захаров Obl OSB